Я багато разів помилялася з вибором людей у команду. Але ще більше разів я помилялася з моментом звільнення і тримала людей набагато довше тієї точки, коли для компанії вигіднішим рішенням було б розставання.
Згодом я категоризувала ситуації, коли співробітника краще не тримати в компанії, а відпустити:
Підпишіться на наш Телеграм. Там ви знайдете анонси нових матеріалів та приємні бонуси
- Токсичний співробітник. Я проводила глибокий рісерч теми токсичності в робочому контексті. Токсичні співробітники зазвичай приносять чудові результати. Але якщо рахувати кількість шкоди, принесеної ними ж, то вони навіть не вийдуть у нуль. Токсичні співробітники генерують токсичне середовище і псують результативність цілої команди.
- Співробітники “на виріст”. Як правило, ці хлопці в основному витрачають себе на боротьбу з синдромом самозванця і завоювання авторитету у команди. На роботу і результати вже мало що залишається. Такі співробітники – російська рулетка, ви не знаєте, чи доростуть вони до точки, в якій зможуть працювати самостійно, або раніше зловлять бернаут і підуть.
- Стабільні андер-перформери. Люди, у яких з різних причин постійно не виходить приносити вам стабільний результат. Наприклад, тому що ринок такий, процеси погані, цілі погано поставлені і you name it. При цьому співробітник може бути прекрасним культурним фітом, з чудовими компетенціями тощо. Це все неважливо, коли результату немає.
- Люди, не здатні прийняти фідбек і впровадити його у свою роботу. Вони можуть сперечатися з вами, а можуть “все забрати”, але в підсумку нічого не зробити. Важливо: у вас немає інструменту роботи з ними, без нього все безцільно.
- Люди, які ігнорують дедлайни і процеси. Особисто у мене через місяці три закінчується терпіння і мотивація бігати й організовувати співробітника. Пропускаєш дедлайни, не створюєш процесів – не бачу, як ти будеш працювати в команді і на перспективу.
- Негнучкі люди. Ті, хто боїться змін, скаржаться на те, що “тут знову все перепридумали”, все занадто швидко тощо. Варто нагадати їм про те, що таке закон Мура, і побажати їм удачі в новому, більш спокійному робочому колективі. Ймовірно, це десь у Катманду.
Я поки що зупинюся. Мені б такий список свого часу заощадив кілька місяців і вже точно дозволив зрозуміти, що зі мною все “ок”. Сподіваюся, на вас це матиме такий самий ефект.
