Важливий не час, проведений у їдальні, а кількість з’їдених пиріжків.
Ви ж напевно зустрічали таких людей, які з різних причин працюють дуже багато, навіть якщо від них цього не очікують? Я їх бачу дуже часто.
З одного боку, це класно, бо вони роблять багато роботи, що, за ідеєю, має ефективно впливати на результати. А з іншого боку – ми ж, як керівники, дивимося не на те, скільки співробітник попрацював, а скільки він приніс користі (грошей).
Кому буде цікаво, що вчора співробітник попрацював 15 годин, але завдання, яке вирішувалося за 3 години, так і залишилося невирішеним?
Кому буде цікаво, що команда не спала ночами, але грошей бізнес не заробив?
Якщо відкинути одну з головних мотивацій працювати багато – заробляти більше/рости кар’єрними сходами/щоб не звільнили, то залишаються інші цікаві психологічні моделі.
Я свого часу намагався знайти причину, чому я хочу працювати багато. Одна з них – сподобатися начальникам або тренерам. Попрацював багато – це помітили, я молодець! Не попрацював багато – не отримав похвали, засмутився. Банальна недоотримана любов у дитинстві, яка непомітно перетікає з особистої сфери в професійну.
Тому, коли я бачу, людей, які упарюються на роботі не тільки заради успіху бізнесу або зарплати, мені щиро їх хочеться обійняти, поплескати по плечу і порадити піти провести час із сім’єю.
Так, працювати багато іноді потрібно, але найчастіше це має бути спринтерська дистанція, а не марафон. І краще поміняти майндсет з “попрацюю багато” на “попрацюю ефективно”.
Хлопці та дівчата, поділіться в коментарях, якщо хтось із вас упарюється на роботі не заради грошей або просто, тому що робота цікава, яка психологічна штука вас рухає працювати багато?
