Немає нічого гіршого, ніж найняти в команду втомленого професіонала. Такі люди розумні, досвідчені, прекрасно підготовлені і здатні вирішити будь-яке завдання. Але саме здатні – далі справа не рушить.
Плануєш проєкт, стартап, навіть новий напрямок бізнесу, де від команди знадобиться шалена енергія і повна самовіддача, і думаєш:
Не хочу брати кого попало, не хочу недосвідчених і навіть середняків. Хочу бути впевненим, що все піде добре. Хочу мегамозги.
Наймаєш, думаючи, що професіоналізм важливіший за мотивованість і лояльність до компанії. А втомлені профі знають ринок і свою вартість на ньому. Це нормально: розумні мають добре заробляти. Але втомлений профі хоче тільки одного – подорожче себе продати. У кращому разі він буде корисний проєкту зовсім недовго, поки на горизонті не з’явиться краща пропозиція.
На старті проєкту може виникнути відчуття, що вмотивованістю і лояльністю легко керувати. Це не так. Жодні плюшки, смузі та різнокольорові пуфики не допоможуть. Людині або цікаво працювати, або ні. Може, вам вдасться її перезавантажити – викликати в неї цікавість, а потім і непідробне бажання зробити внесок у спільну справу.
Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Або не вдасться, і залишитеся ви з невирішеними завданнями, похмурим емоційним фоном у команді і роздутою зарплатною відомістю.
Якщо я стою перед вибором – найняти втомленого суперпрофі або недурного середняка, який не тільки може, а й хоче вирішувати проблеми, – я виберу середняка. Без роздумів.
