Жив-був розробник Святослав. Щоразу, коли він змінював роботу і проходив співбесіди, його не відпускала нав’язлива думка: якось несправедливо все це влаштовано, нечесно.
Ось приходиш у компанію на інтерв’ю, тебе тестують, з тобою спілкується ейчар, потім потенційне начальство, потім начальство вище. Ти ж можеш тільки в загальних рисах дізнатися про роботу, та наприкінці розмови уточнити якісь адміністративні особливості. А як насправді там усе влаштовано, і як працюють ці люди, як вони поводяться й ухвалюють рішення – загадка. І відповідь можна дізнатися, тільки коли вже влаштувався в компанію. Запізно.
Тоді Святослав придумав кілька кейсів – модельних ситуацій, що описують важливі для нього аспекти роботи. І коли черговий потенційний начальник після годинного інтерв’ю задоволено відкинувся на спинку стільця і запропонував ставити запитання, то отримав не боязке запитання про графік роботи, а кейс, який довелося вирішувати.
Наш герой зі здивуванням виявив, що рішення дається потенційному начальнику насилу, а коли той впорався, результат виявився так собі. Святослав зрозумів, що зовсім не хоче працювати з такою людиною – вони якось зовсім по-різному дивляться на робоче життя.
Відтоді минуло багато років, Святослав давно працює менеджером, багато старих кейсів неактуальні, їм на зміну прийшли нові. Але суть залишилася незмінною: Святослав перевіряє, з ким йому доведеться працювати, пропонує потенційному роботодавцю розв’язати парочку. Деякі відмовляються, і з такими взагалі розмовляти нема про що.
Це чудова ідея! А то всі забувають, що інтерв’ю – не тільки спосіб перевірити, чи підходить кандидат компанії. Це ще й тест для роботодавця – чи гідний він отримати такого прекрасного співробітника.
Ну а вам залишилося тільки придумати кілька важливих для вас історій, пропонувати їх представникам компанії на інтерв’ю та оцінювати результат.
У цю гру грати удвох не тільки можна, а й потрібно.
