Соціальне підприємництво

Підбиваючи підсумки року, багато компаній і підприємців часто замислюються про свій внесок в суспільне благо, будь то програма корпоративної соціальної відповідальності або благодійність. Є й ті, хто шукає нові форми самореалізації в соціальному секторі. І якщо раніше пов’язувати гроші і альтруїзм в нашому суспільстві було не дуже звично (робити добро можна тільки безплатно, а займатися бізнесом – виключно заради власної вигоди), то сьогодні два цих сектори починають об’єднуватися в нове для нас поняття – соціальне підприємництво. В результаті начебто виходить той же бізнес, однак, у нього вже не одна, а дві мети: користь для суспільства і отримання доходу.

Добро за гроші

Зарубіжний досвід підказує, що заробляти на соціальних проектах можна і навіть потрібно. У США і Європі альтруїстичні ідеї вже давно приносять гроші, і непогані. Прикладом є компанія Genesys Works – освітня програма для дітей з соціально неблагополучних сімей, яких навчають технологічним навичкам, а потім їх відправляють в провідні корпорації, які виступають в якості донорів і партнерів проекту. Ця програма стартувала в 2002 році з десяти студентів, проте сьогодні у неї залучено понад 3 тис. осіб за підтримки 192 корпорацій. У 2016 році виручка компанії склала 21 млн. доларів. Це вже давно прибутковий бізнес – побудований на добрій справі.

У нашій країні з подібними проектами набагато складніше. Дві ключові проблеми, з якими стикаються вітчизняні соціальні підприємці, – недолік знань і грошей. Хороші ідеї про те, як зробити світ кращим, з’являються постійно, однак вони або не реалізовуються, або їх цінність невелика. На відміну від бізнес-проектів, філантропічним стартапам не вистачає ні досвідчених менторів, ні якісної презентації проектів інвесторам, ні визначення власної бізнес-моделі.

Соціальне підприємництво: Справа техніки

Наочним прикладом того, як можна монетизувати добру справу, є фінтех-проект SOL Surdo-Online, сервіс у хмарі (тобто доступний з будь-якого пристрою з будь-якої точки світу). Даний сервіс надає можливість використовувати відеозв’язок з сурдоперекладачем в реальному часі. Завдяки йому найрізноманітніші організації можуть допомагати людям, які мають проблеми зі слухом, а вони, своєю чергою, отримують можливість користуватися послугами. До подібного сервісу вже підключено більше 435 організації. Серед них: аптеки, аеропорти, і центри держпослуг, і медичні установи. З одного боку, бізнес побудований на продажі сервісу зацікавленим компаніям і приносить прибуток. З іншого – він містить у собі соціальний імпакт та пропонує безкоштовну допомогу тим, хто цього потребує.

Інший приклад вдалої ідеї соціального стартапу – проект «Лінивий Робін». Завдяки цьому майданчику люди придбали можливість збирати віртуальні “гроші” пропорційно кількості часу, який вони проводять в мережі інтернет, і перераховувати їх на благодійність. Схема така: розробники підключають від одного до трьох рекламних оголошень партнерів на сайти, які відвідує користувач; 80% зароблених на рекламі грошей йде в обраний фонд допомоги, решта 20% залишаються стартапу.

Ще один проект – Charity Shop, благодійний магазин продає старий одяг відомих брендів за зниженими цінами. Велика частина прибутку спрямовується на реалізацію соціальних програм центру «Вгору».

Всі ці кейси від класичних бізнес-моделей відрізняє тільки одне – соціальна спрямованість. В іншому різниця стирається: SOL продає організаціям софт, «Лінивий Робін» – рекламу, Charity Shop працює за схемою звичайного магазину і так далі. В основі будь-якого соціального стартапу повинна лежати комерційна складова. А філантропія – це, скоріше, надбудова над бізнесом, з якої починається соціальний стартап. Але якщо замість міцного базису буде обраний чистий ентузіазм, такий стартап, швидше за все, далеко не заїде.

Стратегія філантропа

Будь-який бізнес не може існувати без аналізу своєї діяльності. Погодьтеся, неможливо уявити собі комерційну структуру, в якій співробітники роблять «все що можуть», не прагнучи до певних результатів. А ось соціальне підприємництво використовує подібну схему вже давно і все до сих пір працює. І непрямим чином це показують звіти: провели стільки-то лекцій, зібрали стільки-то грошей, знизили таку-то частку операційних витрат. Тобто, як правило, виділяються організаційні, а не сутнісні успіхи, на відміну від бізнесу, де важливо одне: є прибуток чи ні.

Точно такий же підхід повинен прийти і в соціальний сектор. Складність полягає лише в тому, що аналізувати потрібно не тільки прибуток, але і соціальний імпакт, а саме користь: який ефект принесли ваші дії, як змінилося життя людей, для яких це призначалося. Подібною аналітикою поки мало хто займається, і цьому є пояснення. Набагато простіше залишатися в зоні комфорту з відчуттям того, що ти робиш добро, ніж побудувати працюючу систему.

Ще один принцип, який соціальне підприємництво могло б запозичити у бізнесу – стратегічне планування. Важливо навчитися бачити далі власного носа вирішувати не тільки нагальні проблеми, а й передбачати майбутні. Вищий пілотаж філантропії – це не точкова допомога тим, хто сьогодні опинився у важкій ситуації, а спроба нівелювати такі ситуації. Боротися потрібно не з наслідком, а з причиною.

Індустрія без індустрії

Для того щоб у нас виникли ресурси для появи ефективних у всіх сенсах цього слова соціальних проектів, повинен змінитися і сам ринок. Вірніше ринок повинен сформуватися. Поки ми бачимо окремих гравців, але індустрія ще не з’явилася. Для того щоб зробити це можливим, необхідно створити професійне поле зі зрозумілими правилами гри, ринком праці та професіями.

Якщо комерційному підприємству потрібен фінансовий менеджер, знайти його можна без особливих складнощів. А ось грантового менеджера для НКО – навряд чи. У Європі або США вузи вже давно готують працівників соціальної сфери. Однак в нашій країні в цю індустрію, скоріше, люди потрапляють випадково. Як правило, це означає недолік компетенцій, досвіду і як наслідок, неефективну роботу. Існує також стереотип що в соціальних проектах не може бути грошей, тому люди навіть не думають про те, щоб зайнятися цим професійно.

Бажаєте навчитися Делегувати повноваження?

Так що якщо ви створюєте команду професіоналів (а не волонтерів), такий стартап потрібно починати з бізнес-плану свідомо розуміючи, як ви будете заробляти і скільки потрібно платити співробітникам. Індустрія без професіоналів не може бути індустрією. Безумовно, в основі стоїть бажання приносити користь і робити добро однак для того щоб вижити цього недостатньо.

Необхідно розуміти, що різниця між соціальним підприємництвом і бізнесом з точки зору підходів зовсім невелика. У кожному разі потрібні робочі моделі, професійні спільноти, вміння аналізувати, ефективність, розвинена інфраструктура ринку і стратегічне планування. Як тільки наші соціальні підприємці стануть бізнесменами, ринок почне прискорено зростати і розвиватися.

Відео «Соціальне підприємництво та кооперація. УКМЦ, 15.06.2016»:

Почесне місце

Вітчизняному ринку благодійності всього то років 20. Для порівняння в Західній Європі і США йому вже понад сто. Рокфеллер і Карнегі організували свої перші фонди ще на початку XX століття. За сторіччя на Заході сформувалася своя культура емпатії, фінансового та особистісного залучення людей у ​​вирішення проблем суспільства. У нас же ні на інституціональному, ні на масовому рівні ще немає повного розуміння процесів благодійності. Як наслідок – соціальне підприємництво поки не працює за законами ринку.