Це часта хибна думка, яка кочує з концепції в концепцію і періодично виявляється то в маркетингу, то в продуктовому менеджменті, де на “емоційні” і “раціональні” деякі люди ділять продукти.
Це не так. Антонім раціональності – ірраціональність. І позначає воно ні що інше як порушення людиною логіки так званого “раціонального економічного вибору”, тобто такого, де вигода максимальна, а ціна – мінімальна (я спрощую, але не суть).
Концепція економічної раціональності давно вже втратила актуальність, її спростували (за це навіть дали нобелівку) і загалом у світі встановився консенсус, що споживача не треба розглядати як індивіда, який діє раціонально.
Але до чого тут емоції? А не до чого, в тому й річ. Емоційність та ірраціональність плутають у побутовому контексті, пояснюючи незрозумілу поведінку іншої людини, яка не вкладається в розуміння іншої людини, дилетантською фразою “він діє на емоціях”.
Насправді ніщо не заважає людині діяти емоційно і раціонально одночасно. Вибрав товар, пішов шукати кращу ціну, натрапив на хорошу знижку, купив і порадів своїй розважливості – типова така поведінка. Здійснив раціональний вибір і порадів своїй раціональності, тобто відчув емоційний драйвер від покупки. Жодного протиріччя, як бачите, немає.
Також помилково вважати, що є якісь “раціональні” або “емоційні” за своєю природою продукти.
Я особисто знав айтішника, який радіє як дитина новій нудній залізяці, і дорослу жінку, яка вибирає іграшку своєму синові за хімічним складом пластмаси.
Тому коли наступного разу вам захочеться протиставити “емоціо” і “раціо”, згадайте про цей пост.
