Дуже дивне відчуття – читати в книжках те, до чого нещодавно сам дійшов. З одного боку, мозок завжди радіє, коли знаходить підтвердження думкам ззовні, а з іншого, є відчуття, що ти міг би дізнатися це ще раніше, взявши до рук книжку не зараз, а рік тому.
Водночас імовірність близько 100%, що рік тому я б узагалі не надала значення цим самим сторінкам, бо контекст життя, рішення і теми для рефлексії були іншими.
Читаю зараз “Корпорація геніїв. Як управляти командою творчих людей” [бо дуже вірю, що продуктові команди насправді складаються здебільшого з творчих людей]. І на сороковій сторінці читаю про страхи і переживання найму команди, сильнішої за тебе самого.
Набирати сильну команду – страшно і складно. Вони ставлять незручні запитання [на які можна дозволити не відповідати собі самому, а промовчати в зумі – не можна], вони ініціюють і йдуть напролом [навіть у дні, коли у тебе самого немає сил ініціювати], а ще завжди є ризик, що вони вихоплять у тебе прапор і втечуть уперед. Інша справа збирати навколо себе людей слабших і дурніших за тебе – надійно, ха! [але виявляє тебе самого дуже слабким].
Під час зустрічі з Алві я відчув змішані почуття, оскільки, якщо говорити відверто, він здавався куди кращим кандидатом на посаду керівника лабораторії, ніж я. Досі пам’ятаю своє занепокоєння за присутності потенційної загрози – саме цей хлопець, подумав я, здатний в один прекрасний день зайняти моє місце. Проте я найняв його.
Це страшно, але дуже круто – зробила такий вибір двічі цієї зими, і поки є відчуття, що він дуже правильний.
***
Мені здається, що це взагалі дуже круто, що ми (люди) вміємо взагалі боятися – по-перше, це тримає в тонусі [тобі не байдуже на те, що відбувається], по-друге, інстинкт самозбереження регулярно рятує життя [ти не лізеш у зовсім вже жесть], по-третє, це чудовий індикатор для рефлексії.
Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
А ще дуже круто [і дуже мотивуюче] спостерігати, як ти чогось боявся-боявся-боявся, а потім зробив 10 разів, і перестав.
Я, наприклад, дуже боялася, що не здам іспит в універі і вилечу зі своєї групи [вона була особлива, як-небудь розповім]. Боялася зганьбитися або впасти в ступор на перших співбесідах, сказати щось зовсім безглузде або забути всі слова під час інтерв’ю англійською.
Потім боялася запускати стартап і розповідати оточуючим, що він у мене тепер є, а “нормальної” роботи немає [особливо, родині]. З того, що здається зараз зовсім смішним і безглуздим, але в моменті здавалося страшенно страшним – писати з питанням про умови реклами авторам інших тг каналів.
Коротше, чого я тільки не боялася. Якщо ви прямо зараз чогось боїтеся – знайте, це норм. Бійтеся, але робіть.
