В цій статті розкажемо про те, як з’явилася і розвивалася популярна сьогодні послуга кредитування.
В античній Греції та Римі, у Стародавньому Єгипті, у середньовічній Європі та сучасній Україні – в усі часи були люди, які брали в борг, і ті, які давали. Кожна епоха вносила свої корективи в розвиток цієї послуги: з’являлися нові продукти та способи кредитування, розвивалися вже наявні…
Тож вас чекає коротка історія з найдавніших часів до нашого часу
Древній світ
3-е тисячоліття до н.е. – V століття н.е.
Послуга, що нагадує сучасний кредит, виникла задовго до появи самих грошей. Перші згадки про кредити належать до 3-го тисячоліття до нашої ери, до часів найдавніших держав Ассирії, Вавилона та Єгипту. Тоді позики мали речову форму і здебільшого видавалися на споживчі потреби.
Наприклад, бідний селянин міг узяти в заможного мішок зерна для посіву, а після збору врожаю повернути півтора – з “відсотками”.
На тій стадії розвитку людства закон був суворий, якщо не сказати жорстокий, до тих, хто не повернув заборгованість вчасно: вони ставали рабами кредитора. У Стародавньому Вавилоні, згідно із законами царя Хаммурапі, боржникам дозволялося залишити як заставу родичів і навіть дітей.
В античній Греції позичали під заставу рухомості, рабів, будинків і земель, основними резервними фондами були храми, які обслуговували як приватних осіб, так і громадські підприємства.
У Стародавньому Римі горе-позичальника ув’язнювали в боргову в’язницю, доки він повністю не виплатить кредит, у зворотному разі він ставав рабом кредитора. Кредитор міг повернути свої гроші, продавши боржника на базарі. Людина, яка викупила боржника, ставала його визволителем, за гіршого розвитку подій – господарем. До речі, актуальне в усі часи слово “кредит” походить саме від лат. credere – вірити, довіряти, позичати в борг.
Пізніше в цю епоху з’явилися професійні лихварі, а позики стали набувати грошової форми й використовуватися для фінансування торгівлі.
Середньовіччя
V – кінець XV століття
У Середні віки лихварство активно засуджувала церква. Давати гроші під відсотки вважалося тяжким гріхом. У XII столітті папа Олександр III заборонив це робити під страхом позбавлення причастя і можливості християнського поховання. Наступного століття папа Григорій X посилив покарання, замінивши вигнанням із держави. Королі дотримувалися цієї вказівки під тиском церкви і, з іншого боку, з метою особистого збагачення за рахунок скарбів лихварів.
За часів пізнього Середньовіччя (у XIV столітті) кмітливі італійські банкіри придумали замість грошей видавати позичальникові вексель, який слід було погасити в обумовлений термін. Боржник сплачував за векселем суму, що перевищувала отриману, тобто повертали з відсотком.
У XV столітті з’явилися перші ломбарди, їхня ідея та реалізація належить французькому ченцеві Бернабе де Терні. У ту епоху кредитні ставки становили від 200 до 300%, а монах вирішив зробити їх нижчими і тим самим протистояти свавіллю лихварів.
Епоха Відродження
XVI – початок XX століття
В епоху Відродження позики були вже повністю узаконені. У XVI столітті в Європі з’явилися перші комерційні банки, основними їхніми клієнтами були промисловці й торговці.
Державна влада вже не забороняла боргові операції, а намагалася регулювати ринок, встановлюючи фіксований розмір максимальної ставки. Основною причиною тому стало те, що кредит змінив адресата: позиками активно користувалася знать – для купівлі предметів розкоші, для розваг, а іноді навіть для ведення міжусобних воєн.
Громадяни, як і раніше, воліли звернутися до лихваря або в ломбард. Якраз у цей час лихварів стали сприймати як похмурих і жадібних старих людей, які збагатилися чужим коштом. Вважалося, що чесні люди позичають гроші під заставу тільки в разі крайньої потреби. Однак ці забобони не заважали аристократам активно користуватися вексельними кредитами. Зазвичай заставою у них слугували коштовності, якщо сума була невелика, або маєток, відповідно за великої суми позики. У ті часи частенько зустрічалися маєтки, які були перестраховані кілька разів.
Окрім грошових і вексельних, у ті часи існував ще один вид позики – придбання товару в кредит у виробника. Аристократи та прості робітники могли брати продукцію в м’ясників, бакалійників, пекарів, кравців протягом багатьох років поспіль.
Кредит у сучасному розумінні веде свій початок з часів промислової революції. Бурхливий розвиток виробництва і торгівлі сприяли розвитку комерційними банками філій.
Новітні часи
XX – початок XXI століття
Споживче кредитування стало наслідком масового виробництва. За фактом банки вийшли на ринок роздрібних приватних кредитів порівняно недавно – після Другої світової війни. Ну і ну!
Багато дивного і цікавого можна знайти, вивчаючи історію кредиту. Кредит сприяв появі нових понять і явищ, серед них – календар і від’ємні числа. Календар був створений древніми римлянами, щоб не забувати про термін сплати боргу. Слово “календаріум” у перекладі з латині означає “боргова книжка”, а “календи” – це перший день місяця, коли боржник мав сплачувати відсотки. Негативні числа були винайдені в Середні віки, щоб позначати борги.
Радянське кредитування
Споживчий кредит існував і в СРСР. Видавав його, до речі, не тільки єдиний тоді державний банк, а також кооперативні та торговельні організації (населенню для купівлі предметів особистого вжитку). Також грошові позики нецільового характеру видавали ломбарди під заставу майна, фонди творчих спілок і каси взаємодопомоги. Останні були дуже поширені за радянських часів.
Каса взаємодопомоги являла собою добровільну організацію членів профспілки для надання взаємної товариської матеріальної допомоги. Віддалено вона нагадує сучасні кооперативні організації. Створювалася каса профспілковим комітетом тільки в тому разі, якщо набиралося хоча б 15 осіб, охочих бути її членами.
Як це працювало?
Щоб отримати кредит у касі взаємодопомоги, потрібно було бути членом профспілки. Тим, хто не був членом організації, позики були недоступні. При вступі сплачували внесок у розмірі 0,5% місячного заробітку. Стільки ж потрібно було вносити до фонду каси щомісяця. Щоб, нарешті, скористатися позикою, необхідно було написати заяву. Заяву розглядали й ухвалювали рішення: видавати чи не видавати.
За позитивного рішення щомісячні виплати за позикою утримували із зарплати. До речі, ці позики були безвідсотковими. Частіше одного разу на рік позику одній людині не видавали.
Наші дні
Найактивніший розвиток кредитування в Україні отримало після падіння комуністичної влади.
Сьогодні українцям доступні кредити на найрізноманітніші цілі. Нині банки надають широкий спектр роздрібних кредитів: іпотечні кредити, кредити на купівлю автомобілів і споживчі кредити, які особливо популярні серед населення.
Альтернативу банкам складають мікрофінансові організації (МФО), що видають мікропозики. Начебто дуже зручно: знадобилася невелика сума, прийшов, за лічені години отримав гроші. Але тут є підводні камені. Коли людина бере позику на короткий термін, заборгованість зростає в геометричній прогресії – на 1,5 – 2% на день. У перерахунку на рік в окремих організаціях ставка становить 800% річних! Швидкі гроші – високий ризик, виправдовуються власники.
Для споживчих потреб українці люблять користуватися банківськими кредитними картками або кредитами, деякі з яких видають прямо в магазинах.
Переваги:
Періодично там бувають програми на кшталт “0 – 0 – 24”, це означає, що магазин компенсує суму переплати за відсотками за 24 місяці.
Є, однак, і недоліки:
Як правило, один договір діє на одну покупку (тобто якщо покупок 5, то і договорів 5, і дат платежу теж 5) і різні додаткові витрати: страховка, СМС, платне поповнення.
Ще один мінус кредитів у магазинах – вони діють далеко не на всі товари і є далеко не скрізь (переважно в електроніці, ювелірних виробах, шубах, меблях)
Основний плюс кредиток – у рамках схваленого ліміту можна робити скільки завгодно покупок. І навіть знімати гроші в банкоматі, щоправда, з комісією, і часто це фіксовані 50 – 150 гривень, навіть якщо знімаєте ви всього 1000.
Також у кредитної картки є безвідсотковий період (грейс-період). Це термін з моменту покупки, протягом якого ви користуєтеся грошима без відсотків. Багато банків заявляють безвідсотковий період у 120 або навіть 200 днів.
Останні роки майже все наше життя “перетікає” в онлайн, тому зовсім не дивним є стрімке зростання попиту на таку послугу як “отримання кредиту онлайн на банківську картку”. Провайдерів цієї послуги в Україні безліч. Серед лідерів можемо виділити, скажімо, манівео та декілька десятків подібних компаній. Наявність великої конкуренції – чудовий стимул знижувати комісію та надавати позику майже без відсотків. Тому, звісно, зиск від подібної конкуренції для споживачів є очевидним.
Головне – це не робити необдуманих кроків. Тож, перед тим як брати позику, уважно та озброївшись калькулятором, без поспіху порахуйте те, скільки ви будете винні та чи “потягнете” ви подібні зобов’язання.
