Концепцію зонування можна позначити як «у цьому місці/контексті поріг для того, щоб почати щось робити – знижується». Приклади:
- Робочий кабінет із робочим комп’ютером, за яким тільки робота, жодних розваг, зайшов у кабінет – налаштувався на роботу;
- Якщо вже пішов до спортзалу (вийшов із квартири з цією метою) – то ти гарантовано до нього дійдеш і зробиш тренування згідно зі своїми силами (удома можна відволіктися і забити);
- Якщо прийшов на вечірку потанцювати/поговорити – то більшу частину часу ти цим і займатимешся, сидіти на дивані з телефоном відчуватимешся ірраціонально неправильним (хоча вдома ти можеш так сидіти годинами);
- Якщо прийшов до клубу знайомитися з дівчатами – то знову ж таки, цим ти і займатимешся, тоді як якщо ти просто прийшов кудись без мети – то без контексту почати знайомитися з випадковими дівчатами буде набагато складніше;
- Прийти в кав’ярню з ноутбуком, щоб попрацювати; лягти в ліжко, щоб спати; приїхати в незнайоме місто і піти гуляти/в галерею/музей (у рідному місті можна роками до них не добиратися); певна музика для різних дій; в офісі/коворкінгу – працювати.
До речі, зовсім не дарма більша частина такого зонування працює не тільки через фізичні речі, а й через соціальні. Люди – соціальні тварини, і звикли повторювати інших і не віддалятися від колективу. Робити щось компанією – дуже гарний спосіб мотивації на якісь практичні дії, і це прям найкращий спосіб регулярно щось робити (на жаль, щоб почати щось робити, потрібні особисті запаси сили волі, де їх дістати – інше питання).
Звідси ж – ефективність мастермайндів, або просто групи людей зі схожими цілям, або тієї ж приказки «розкажи мені, хто твої друзі, і я скажу, хто ти». Схожі захоплення зближують, і не встигнеш озирнутися, як виявиш, що половина твоїх знайомих – або блогери, або інвестори, або танцюристи, або мандрівники.
І якщо є можливість – то звісно ж варто це зонування провокувати для досягнення результатів. Зняти офіс і ходити працювати туди, якщо немає можливості ефективно використовувати кабінет. Слухати подкасти експертів у ніші, провокуючи роботу за даним напрямком.
Намагатися вписатися або створити групу за інтересами (найпростіша – це товариші по чарці, але вона ж найнепотрібніша і навіть найшкідливіша =). І, на жаль, із часом ефективність видихається, у кабінеті починаєш просто читати рандомні статті замість роботи, не можеш змусити себе піти до спортзалу, незрозуміло, де шукати ці групи за інтересами і які в тебе інтереси.
І навпаки, якщо все звалено до купи, то тригер до дій потрібен сильніший – хоча якщо у вас достатньо сили волі/мотивації, то ви і без цього можете згортати гори (скільки сотень постів і коду я написав, просто лежачи в ліжку в якомусь готелі). Це лише підмога, а не необхідність
А ви які методи зонування використовуєте?
