Супермаркети та інші гіганти вбивають малий бізнес і це відбувається через те, що покупець своїми грошима “голосує” за гігантів.
Це дійсно так, але, якщо маленький магазин збитковий, значить такий бізнес власникам треба або закрити, або не сидіти на попі рівно – щось потрібно винаходити. Не повинні ж покупці діяти собі на шкоду, щоб когось прогодувати.
Про всяк випадок хочу відзначити дві свої позиції, які можуть виглядати суперечливими, але це не так:
- Я жорстко проти витівок монополістів, коли, наприклад, той же Amazon / Google / Apple вирішують, чи буде існувати чийсь невеликий бізнес на їх платформах без можливості комунікації та обговорення їх рішень. Я вважаю, що потрібен зовнішній контроль за їх рішеннями щось закрити.
Ті, хто стикався з комунікацією з цими гігантами, зрозуміють, про що я говорю, – при сотнях ярдах виручки ці компанії навіть не намагаються налагодити адекватну комунікацію з малим бізнесом, який часто на 100% залежить від цих гігантів. Зазвичай Google – подібні роблять якусь форму, в яку ти, звичайно, можеш написати, але у відповідь отримаєш шаблонну відписку від робота з розлогими відсиланнями на якісь пункти розмито прописаного Policy. Це Policy ти був змушений прийняти, адже альтернатив, з ким працювати, – тупо немає.
- При цьому я сильно за конкуренцію “великих” з “маленькими”. Тобто, я не з тих хлопців, які будуть говорити, що Amazon/Google/Apple треба розділити, бо з ними неможливо конкурувати і всі гроші світу будуть у них.
Тепер кейс
Розповім про невеликий магазин, який якраз показує, як розвиватися і процвітати в епоху “конкуренції з великими”. Розташований він в спальному районі міста, і зовні це звичайний магазин, але всередині він разюче відрізняється від конкурентів своїм асортиментом. Тепер послідовно.
- Недалеко від міста є жіночий монастир, в якому черниці тримають невелику ферму з коровами. Власники магазину домовилися з цим монастирем про постачання молока, сиру, сироватки та інших молочних продуктів. Молоко розфасовано в однакові пляшки і запечатано, його не так страшно купувати, як на базарі. Але на смак це звичайне домашнє молоко, як і інші продукти. Ймовірно, все це черниці виробляють в першу чергу для себе, але обсяги малі, щоб поставляти в супермаркет, а ось для невеликого магазину вистачає. Ціна дорожче, ніж у бабусь на базарі, але дешевше, ніж в супермаркетах (воно і логічно, немає мільйона посередників).
- Риба. Замість того, щоб набивати свої морозилки замороженим хеком і скумбріями, власники скооперувалися з місцевими рибалками і закуповують у них живу рибу (що знову ж дешевше, ніж через посередників).
- Інших товарів в цьому магазині немає, тому що сенсу в цьому немає, бо всі інші продукти є поруч в супермаркеті і будуть там дешевше. Але скорочення асортименту дозволило розмістити магазин на маленькій площі (менше платити за оренду і комунальні послуги), а також спростити управління товарними запасами (про це нижче).
- Управління товарними запасами. Часта ситуація в цьому магазині, коли після обіду магазин вже практично порожній. Це погано для власників, але добре для покупців, через те, що вони впевнені в щоденній свіжості продуктів.
- Також такий підхід дозволив власникам скоротити час роботи магазину, що дозволяє заощадити на зарплаті персоналу.
– – –
В одному інтерв’ю Сергію Галицькому (колишній власник магніту, респектую його) поставили питання-звинувачення про розорення малого бізнесу. На що він відповів, що малому бізнесу треба не нити, а шукати слабкі місця супермаркетів і вигравати конкуренцію, досліджувати асортимент конкурентів, продавати екологічні продукти, шукати місцевих виробників і робити т.п. речі, які великі мережі робити не будуть.
Ось і я хочу донести, що підприємництво – це про винаходити і розвивати, а не про купити дешевше і продати подорожче.
via netpeak
