МВА це довго, дорого, але це фундаментальні знання і добре опрацьовані навички з усіх ключових сфер бізнесу, крутезний нетворкінг, як із визнаними у своїх галузях експертами, так і з колегами, з ким навчаєшся в одній групі. Багато моїх знайомих, хто проходив MBA в Skolkovo, робили це на 80% через той самий нетворкінг. Хтось знайшов собі партнера в бізнес, хтось клієнтів, хтось підрядників.
Але хто, за моїми спостереженнями, отримує MBA-освіту? Керівники компаній, які йдуть на підвищення і їм потрібно розуміти, як управляти і розвивати всю систему бізнесу. Уже діючі підприємці, які досягли вже хороших результатів у свій галузі і хочеться знайти якісь цікаві ідеї для подальшого розвитку, ну і той самий нетворкінг. Ну і для багатьох це питання статусу. Це норма.
І якщо великий бізнес спокійно переживе той момент, що керівник отримуватиме ці безцінні знання і навички протягом півтора року і неспішно, системно їх впроваджуватиме, то в малого бізнесу цього часу немає, та й кілька мільйонів гривень можна витратити більш ефективно, на даному етапі розвитку. Малий бізнес поки що не навчився бігати марафони і він розвивається спринтами. Під кожен виток розвитку потрібні свої інструменти, підходи і спосіб мислення власника і керівників.
Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Чому самостійно підприємцю складно пробити ту саму скляну стелю? Найчастіше це відбувається тому, що вони намагаються знайти чарівну пігулку і розв’язати проблеми в якомусь з одних напрямків бізнесу: маркетинг і продукт, продажі, менеджмент, фінанси, HR. І щойно розв’язують проблему в одному з цих напрямів, то власник біжить розв’язувати проблему в іншому. Поки вирішує її там, то знову виникають проблеми в інших місцях. І він як муха в окропі 24 години на добу і 7 днів на тиждень (якщо він ще не встиг вигоріти, звісно) бігає і затикає дірки у своєму кораблі.
Не можна зробити якісний ривок, якщо одночасно і комплексно не проапгрейдити систему бізнесу за всіма цими 5 векторами. Уявіть собі, що у вас крутий продукт, маркетинг, порядок у фінансах. Загинайте два пальці на своїй долоні. Що вийшло? 3 пальці досі не зігнуті. Чи зможете ви такою долонею пробити скляну стелю? Звісно, ні. Ви маєте навести лад у кожному з напрямків і тоді вийде сильний, потужний кулак, який дасть змогу нарешті пробити цю перепону.
Як показує досвід тисяч компаній, для якісного ривка, може вистачити всього кількох місяців. Потім ще кілька місяців бізнес буде остаточно перебудовуватися під нові реалії і рости, але рости рівно до тих пір, поки на шляху не зустрінеться нова скляна стеля. Так, казок не буває і в бізнесі не можна зробити щось один раз і потім це буде постійно приносити гроші, а система буде сама розвиватися. Якщо помиляються гігантські корпорації, які практично не обмежені в грошах на свій розвиток і втрачають ринки, а деякі і зовсім йдуть в результаті помилок, то що ж говорити про малий бізнес?
Бізнес, це спосіб життя. Я іноді жартую, що підприємці – це люди, які трохи (а може й багато :)) психічно нездорові. Ну хто добровільно готовий брати на себе відповідальність за десятки/сотні/тисячі сімей своїх співробітників? Хто добровільно не спить ночами і працює у вихідні? Хто вкладає всі гроші в розвиток своїх нових ідей і стартапів, а сам ходить зі старим смартфоном? Хто не буває у відпустках роками і вважає це нормою? Так ось з усього цього списку запитань, я вважаю тільки перше правильним. А все інше це від невміння вести бізнес. Прошу вибачення, якщо зачепив когось.
