Як Гітлер створив німецьке «економічне диво» і хто йому в цьому допомагав? Адам Туз Ціна руйнування – сьогодні в нашій рубриці.
Зміст статті:
Народне надбання
Коли мова заходить про Третій рейх, приземлені питання фінансів, ресурсів і організації зазвичай залишаються в тіні. Однак без цього зрозуміти, яким чином Рейх так довго боровся зі союзниками, переважаючими його по ВВП в рази, неможливо. У 2007 році тема знайшла гідного автора, в цьому році його книгу, нарешті, видають у нас. Книгою року роботу Адама Туза назвали заслужено. Йому вдалося уникнути фокуса на цифри виробництва і видобутку і звернутися до загального наративу, що відбувався на фронтах, в дипломатичних кулуарах і радах директорів провідних фірм.
Деякі елементи економічного дива, створеного Гітлером, який витягнув Німеччину з депресії, до сих пір на слуху, наприклад «народний автомобіль» Volkswagen і автобани (а ще були «народна квартира» і «народний холодильник» – Volkskuehlschrank). Втім, коли фюрер заявив, що «війну з Англією не виграти кухонними плитами і пральними машинами», він не жартував. Витрати на оборону досягли нечуваної частки ВВП, податки на прибуток для юросіб зросли до 55%, заощадження громадян пропонувалося вкладати виключно в держоблігації.
Найбільш драматичними були зусилля держави щодо припинення приватного будівництва. Восени 1938 року Рейхсбанк повністю заборонив видачу нових іпотечних позик. Розповідь про економіку війни не менше захоплююча. Аншлюс врятував Рейх від банкрутства в 1938-м. На наступний рік плече підставив СРСР, який став постачальником не тільки нафти і руди, а й корму для худоби.
Повернення до рабства
Окуповані країни платили ренту, а на самі ласі підприємства німці намагалися накласти лапу. Не завжди це виходило: голландські Philips, Unilever і Shell встигли перевести права власності в офшори. Детально висвітлена тема рабства – на підприємствах ВПК іноземці становили до 40%, а згідно жарту 1943 року, бомбардувальники Ju-87 «Штука» на 80% були російськими. Наводиться і таблиця вигідності використання рабів – навіть при продуктивності на 40% нижче німецької залишалися області, де іноземці були вигідніше. Хімфірма IG Farben зіграла незамінну роль в якості постачальника нових технологій: наприклад, її завод в Освенцімі і сьогодні є третім за обсягами виробником синтетичного каучуку в Європі. Однак, як зауважує Туз, якщо де і сталося справжнє «збройове диво», то це сталося не в Німеччині, а на військових заводах Уралу.
Адам Туз Ціна руйнування : Фрагмент / Купити книгу
Ознайомчий фрагмент на фрагмент.
Ви можете придбати книгу (англ.) на Booktopia чи Amazon. На 2018-й рік заплановано випуск російськомовної версії книги, щодо україномовної версії поки жодної інформації немає. Слідкуйте за анонсами.
