В ієрархічній системі кожен індивідуум має тенденцію піднятися до рівня своєї некомпетентності. Впевнені, багато хто стикався з ситуацією коли співробітник, що відповідає за яку-небудь важливу і відповідальну задачу, є просто некомпетентною людиною, чия кваліфікація не дозволяє вирішувати завдання такого високого рівня. Як так виходить?
Річ у тому, що багато людей займають свої посади просто пропрацювавши в компанії великий час. Компанія росла і вони росли, Але не розвивалися.
Згідно з принципом Лоуренса Пітера, більшість людей піднімаються по кар’єрних сходах до тих пір, поки займана посада не перевершить їх компетенції, і, потрапивши в цю точку, вони припиняють рости. Це “Синдром кінцевої зупинки”. При ньому для створення видимості компетентності для оточуючих співробітник підміняє результативну роботу будь-якою іншою діяльністю, яка помітна і займає робочий час, але не приносить реальних корисних результатів для компанії.
Не секрет, що в більшості випадків підвищення служить нагородою за минулі заслуги, і вважається, що особисті якості, які підняли співробітника на цей рівень, допоможуть йому успішно впоратися з наступним, незважаючи на те, що нова посада це нові обов’язки.
Закон Пітера наочно демонструє причини такої кількості некомпетентних керівників. Власнику бізнесу або менеджеру для прийняття рішення про підвищення треба ставити собі наступні питання:
- чи відповідають навички та компетенції кандидата даній позиції?
- чи необхідний досвід попередньої посади на новій посаді?
- чи є це призначення стратегічним або тимчасовим рішенням?
Рекомендація
Найчастіше для розвитку компанії на ключові посади потрібні люди з палаючими очима, голодні до перемог, з великим потенціалом.
Але як тільки основним критерієм для призначень на керівні пости є вислуга років або родинні стосунки – це стає колосальним ризиком. Професіоналізм і мотивація ось рушійні сили здорового зростання по кар’єрних сходах.
