Давай я одразу тобі коротко поясню, а потім розкладу детально.
Розвиток підприємства (державного або комерційного) залежить від професіоналізму і психоемоційного стану кожного співробітника, який працює в ньому. Якщо співробітник неефективний у своїй роботі, то він видає низькі показники, а отже, підприємство не виконує планові показники і може закритися або працювати у збитках, черпаючи ресурси, які можна було б спрямувати не на підтримання, а на розвиток).
Кожен із нас має досвід роботи або в наймі, або в управлінні ким-небудь (зокрема собою).
І тобі не треба пояснювати, що коли людина любить свою роботу і розуміє, що їй потрібно зробити, щоб видати результат, то жорсткого контролю за її діяльністю здійснювати не потрібно. Достатньо просто дати зрозумілий план і слідкувати за його виконанням.
Але коли людина приходить на роботу з потреби, то вона дає низькі результати, або якщо і справляється з нормою, то швидко вигорає.
Одна і та сама людина на різних позиціях буде давати різні результати.
Якщо людина займається тим, що їй до душі – результати будуть вищими, ніж якщо вона не любить свою справу.
Рівень зростання професіоналізму буде вищим, тому що той, хто знайшов своє, буде сам шукати джерела самоосвіти і підвищення кваліфікації.
Але!
Мало знати один напрямок, який тебе цікавить.
- По-перше, тому що ми не однозадачні, і у нас є кілька не пов’язаних між собою інтересів.
- По-друге, у тебе має бути запасний план, який так само буде для тебе цікавим у разі потрясінь у тій ніші, в якій ти працюєш.
Коли ми прийдемо до того суспільства, в якому люди на перше місце ставитимуть свій інтерес, а не обиратимуть будь-що, аби тільки платили – економіка почне розвиватися швидше.
Чому:
- Збільшиться середній термін роботи одного співробітника на займаній ним професії, а отже, не доведеться витрачати час на пошук нового співробітника та його навчання і розгону в його роботі.
- Знизиться стрес і вигоряння через незадоволеність від щоденної діяльності
- Буде знаходитися більше рішень щодо розвитку нових і старих ніш через підвищений ентузіазм та інтерес до розвитку себе в обраній справі, а значить і в розвитку ніші.
Таким чином економіка тієї країни, де люди швидше усвідомлюють необхідність системної та практичної профорієнтації, зростатиме і розвиватиметься.
Раніше така ідея за планової економіки була б абсурдною. Бо на творчість чи освіту або інші ніші, які раніше не існували, не було реального попиту.
Але сьогодні, люди готові платити гроші практично за будь-що, в тому числі за повітря.
Тому у зв’язку зі зміною тенденцій у світовій економіці, настав час змінювати мислення та обирати справу до душі.
