Цей текст для тих, хто часто стресує або відчуває страх. Він доволі ненауковий і не підтверджений психологами, тому сприймайте його з деяким скепсисом. Взагалі все потрібно сприймати зі скепсисом, навіть якщо тобі це говорять найавторитетніші люди, але цей текст – особливо.
Так от: стрес і страх – це (серед іншого) способи реагувати на невизначеність. Наприклад, якщо нам страшно виступити на конференції, це стрес. Але проблема не в конференції, сама по собі вона не страшна. Це наш мозок вирішує, що він буде стресувати; а для когось іншого виступ на конференції може бути пересічною, а то й улюбленою справою.
Або на нас чекає складний іспит, припустимо, в автошколі. Через стрес ми відчуваємо, що ніяк не можемо почати готуватися: прокрастинація, головний біль, мокрі пахви. Потрібно вчити білети, а все ніяк не вилізти з циклу прокрастинації. Це теж страх і стрес.
Можна уявити, що, коли людина в такому стані, навколо неї пошкоджувальне поле: воно, з одного боку, пошкоджує саму людину, роблячи її менш працездатною.
З іншого – воно може пошкоджувати оточуючих: людина може стати більш дратівливою і різкою. Або, навпаки, може стати апатичною і млявою, через що взяти на себе зайвих зобов’язань і не виконати їх. Або прокрастинувати. Ще люди в хронічному стресі можуть ставати цинічними, їдкими, з ними неприємно мати справу.
Стрес буває у всіх, страх – нормальне почуття. Нашому мозку завжди щось незвично і страшно, особливо коли ми розвиваємося. З цим усім немає сенсу боротися. Але з цим можна домовитися.
Захисний костюм
Уявімо, що стрес десь навколо нас, а ми – у захисному костюмі. Ми спостерігаємо за собою наче трохи збоку:
- Це не мені страшно виступати на конференції. Це якась частина мене відчуває стрес, але це не все, чим я є. Ось мій захисний костюм, нехай він відчуває страх і стрес, а я буду всередині й буду направляти себе до мети.
- Це не я боюся іспиту в автошколі. Це якась частина мене боїться якогось нового заняття, а я себе з цією частиною навіщось асоціюю. Так, а давай розсоціюємо: ось захисний костюм, я тут усередині посиджу і поспостерігаю. Так, мені страшно. Чого страшно? Давай розберемося…
Завдання – перемістити фокус уваги з того місця, де вам страшно і стресово, туди, де вам комфортно і спокійно. Візуалізуйте свій захисний костюм.
Страх новизни
Стрес може бути реакцією на новизну – наприклад, коли ми опиняємося в новому місці або робимо щось уперше. У ситуації з новизною нам може допомогти натренованість. Ми ніби приймаємо те, що нам зараз страшно; ми говоримо собі, що це нормально.
Ми одягаємо захисний костюм і спостерігаємо стрес ніби збоку, він до нас не долітає. І тепер у нас два варіанти:
- Заздалегідь потренуватися – наприклад, виступати на конференції, розмовляти іноземною мовою, вести переговори тощо. Якщо ми зрозуміли, що на нас очікує стресова ситуація, – піти і репетирувати її.
- Прийняти, що зараз у нас буде стрес, і попри нього піти займатися потрібною нам справою. І знати, що через скількись повторень стрес мине. Так, страшно. Так, незвично. Йдемо і робимо, це мине.
Що відчуває захисний костюм:
Йой як страшно-то! Виступи – це не твоє! До біса цю конференцію, наступного разу нехай піарники їдуть!
Що ми думаємо всередині захисного костюма:
Тобі страшно, тому що ти робиш це вперше. Це нормально. Наступного разу буде легше.
Схоже відчуття новизни може переслідувати на новій роботі. Коли ти тільки влаштувався, ще ні з ким не знайомий, не знаєш порядків і де знайти потрібну інформацію, може здатися, що ця робота надто складна. Але насправді так у всіх, і будь-кому потрібен час на занурення.
Що відчуває захисний костюм:
Ця робота не для тебе, як тебе тільки взяли – ти ні на що не здатний!
Що ми думаємо всередині захисного костюма:
Ти влаштувався сюди місяць тому, тобі потрібно звикнути. Попрацюємо півроку, там видно буде.
Знизити ступінь невизначеності
Ще стрес може бути пов’язаний із невизначеністю – коли перед тобою велике аморфне щось і тобі потрібно з ним працювати. Наприклад, потрібно налагодити на роботі процес, і ти не розумієш, як до нього підступитися. Одягаєш захисний костюм і думаєш: “Ні, ну щось же я про це завдання знаю!”
- Навіщо я це роблю?
- До якого результату потрібно прийти?
- Що буде, якщо я цього не зроблю?
- А як раніше без цього жили?
Що відчуває захисний костюм:
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
ААААА! СТРАШНО! НІЧОГО НЕ РОЗУМІЮ!
Що ми думаємо всередині захисного костюма:
Так, щось незрозуміле. Треба потикати, вивчити, спробувати щось зробити
Чому це може спрацювати
Захисний костюм – це спосіб відсторонитися від стресу або страху, що охоплює тебе. Візуалізуй, ніби страшно не тобі, а твоєму костюму. А ти всередині, і тобі не страшно, тому що страх залишився за межами. Наче ти їдеш у поїзді, а за вікном дощ, і ти думаєш:
Як добре, що я всередині й в теплі їду до своєї мети.
Навколо тебе – захисний панцир, а ти із задоволенням рухаєшся вперед.
У психології існує гіпотеза субособистостей: те, що ми сприймаємо як єдину свідомість, насправді складається зі зчіпки безлічі субособистостей, які перебувають у “діалозі”. І те, що ми сприймаємо як “я” – це верхньорівневий погляд на процес домовленості цих субособистостей.
Уявлення про субособистості не виглядає маячнею, якщо уявити як субособистості частини мозку, які відповідають за різні емоційні реакції.
Наприклад, у нас є область, яка відповідає за соціальну взаємодію; є область страху і заціпеніння; є область цікавості, область гри, область агресії тощо. Це стародавні біологічні машини, які диктують нам різні моделі поведінки. І на верхньому рівні знаходиться “его”, яке регулює поведінку.
Так ось, коли нам страшенно страшно – це “загорілася” та ділянка мозку, яка еволюційно відповідає за страх. Можна уявити, що в діалозі субособистостей переміг страх. Можна повністю віддатися цій субособистості й діяти зі страху; а можна візуалізувати себе в “захисному костюмі” й уважно послухати інші субособистості.
Так, зараз страшно, але страх – це не все, що зараз є.
