Учора на занятті з продактами торкнулися цікавої теми, пов’язаної із синдромом самозванця. Продакт-менеджер – це одна з тих ролей, у яких, на мою думку, люди дуже сильно страждають від синдрому самозванця або принаймні відчувають його частіше, ніж інші ролі. Він проявляється в невпевненості у своїх силах, навичках, талантах чи досягненнях і у внутрішньому дискомфорті через це.
Підпишіться на наш Телеграм. Там ви знайдете анонси нових матеріалів та приємні бонуси
Я пам’ятаю, зіткнулася з диким синдромом самозванця, коли щойно влаштувалася на роботу, і мені першого дня сказали, що за місяць буде стратегічна сесія, і мені потрібно за моїм напрямком підготувати на неї презентацію.
Що я винесла за цей час про цей феномен?
- Якщо у вас є синдром самозванця, то це хороший показник. Він говорить, що вам не чужа рефлексія, і з мого досвіду, найкласніші фахівці за своєю природою схильні до рефлексії. Якщо ви час від часу не зосереджені на своїх відчуттях, то ви ніколи не станете кращими. Я намагаюся з’ясувати, чому я так почуваюся. Я б порадила вам зробити те саме.
- Якщо ви чогось не розумієте, то можна просто не соромитися попросити про допомогу. Прохання про допомогу – це не прояв слабкості. Наш синдром самозванця посилюється, тому що часто ми переживаємо його на самоті.
- Потрібен час, щоб зрозуміти продукт, зазвичай це глибоке розуміння починає приходити з третього місяця роботи, а може й пізніше залежно від специфіки. Тому тут є хороша рекомендація, що краще ставати продактом, переходячи з іншої ролі в компанії, наприклад, бізнес-аналітика (як свого часу зробила я).
- Продакт-менеджер – це роль, яка має справу з набором навичок, що не виробляє “кінцевого” продукту, під яким часто розуміють алгоритми, інтерфейси, код тощо. І люди, які не до кінця усвідомлюють цю роль, починають думати, що якщо найняти дизайнера, який придумає дизайн продукту, програміста, який реалізує функціонал, тестувальника, який знайде баги, то все буде ОК. Насправді історія показує, що ОК не трапиться. Намагайтеся менше зосереджуватися на доскональному заглибленні в деталі роботи інших колег (вони за неї несуть відповідальність!), і більше на тому, щоб переконатися, що всі мають ясність щодо цілей, дорожньої карти та гіпотез.
- Продакт-менеджер має вміти говорити слово “ні” і визначати пріоритети, але це слово може злити людей, які можуть почати вас знецінювати. І як наслідок цей синдром росте зі специфіки цієї ролі, з необхідності обирати між варіантами, що впливають на різних зацікавлених осіб. Просто у вас є можливість “підводити” своїм словом НІ більше людей і частіше, ніж якби ви були дизайнером, програмістом чи тестувальником.
Звідси випливає дуже важливий висновок, пов’язаний із поняттям авторитету. На чому заснований авторитет продакт-менеджера, по-іншому лідерство.
