Корпоративи – це одна з найважливіших частин побудови культури на підприємстві. Без них неможливо собі уявити життя будь-якої компанії. Усі наші співробітники люблять корпоративи. Тому що вони дуже веселі, цікаві, позитивні тощо.
А я таємно ненавиджу ці заходи. Зараз поясню, чому.
Перед кожним подібним святом для всіх керівників проводяться таємні збори, на яких повідомляється, що начальник відповідає головою за всіх своїх підлеглих. І “якщо хтось із твоїх щось виконає, то тебе неминуче покарає меч корпоративного правосуддя”.
Цей пасаж означає, що декому весь вечір доведеться працювати одночасно аніматором, психологом, охоронцем і, звісно ж, просто позитивним чоловічком.
Але, для початку, тобі, дорогий керівник, доручається забезпечити явку всіх співробітників на цей урочистий захід. Для цього потрібно організувати промо-збори у твоєму відділі, роздати запрошення, а також провести роз’яснювальні бесіди з чоловіками/дружинами деяких підлеглих, які чомусь упевнені, що будь-який корпоратив, на який збирається їхнє подружжя, є порно-вечіркою в стилі “gang-bang” (цей рік, здається, ідеально підходить, щоб провести корпоратив у такому стилі).
Фух, співробітники з’явилися на вечір. Тепер тобі треба підняти їхній настрій до необхідного святкового рівня. Для цього потрібно виголосити кілька подячно-надихаючих промов, а потім у наказовому порядку відправити кілька людей, що упираються, брати участь у конкурсах. Самому теж треба взяти участь разок, щоб усі бачили, який ти хвацький.
На наших корпоративних заходах завжди мінімум алкоголю, але деякі веселуни все одно примудряються напитися до тваринного стану (як??). Якщо фортуна повернулася до тебе дупою і зелений змій сьогодні переміг саме твого підлеглого, то доведеться згадати фільми про спец.агентів і непомітно винести тіло з заходу з подальшим відправленням цього цінного вантажу за місцем прописки.
Апогеєм будь-якого корпоративу, звісно ж, є дискотека, під час якої ти обов’язково маєш запально танцювати і водночас настійно закликати на танцпол тих, хто ще сидить на диванах.
Ну а потім, коли всі розійдуться, можна присісти на стільчик у куточку і нарешті поплакати… ой, у сенсі, повеселитися… у повній тиші.
Такі в нас, керівників, проходять корпоративи…
