Фільми – це вигадка, але любимо ми їх саме за те, що в них схоже на життя.
Підкуп з фільму “Першому гравцеві приготуватися”
Ситуація: гравці всього світу намагаються знайти пасхалку, щоб отримати 500 млрд доларів і контроль над найпопулярнішою грою “Оазис”. Парсифаль – гравець, який найкраще справляється із завданнями. Нолан, директор підприємства, теж полює за пасхалкою і хоче переманити Парсифаля на свій бік.
Сенс діалогу у двох словах: Парсифаль – за трушність і повагу до культури. А його опонент Нолан думає про прибуток і корпоративний вплив, але намагається зробити вигляд, що теж за тру-культуру.
Нолан: Знаєш, якщо вступиш на посаду в нашу компанію… отримаєш пентхаус у центрі Коламбуса з найшвидкіснішим інтернетом, ну і в “Оазисі” – безліміт на зброю, магічні предмети, кораблі. Хочеш корабель із гри “Дефендер”? Такий, щоб пірнав у гіперпростір… Хочеш “Сокіл Тисячоліття”?
Парсифаль: А у вас є?
Нолан: Усе, що тобі може знадобитися, щоб знайти пасхалку. Та ще й зарплата – чотири мільйони доларів на рік. А якщо ти досягнеш успіху, на тебе чекає чудовий бонус – двадцять п’ять мільйонів доларів.
Я бачу, ти відключив функцію відображення емоцій… Що ж, це правильно, розумно, не розкриваєш карти.
Парсифаль: Це великі гроші, мені б стали в пригоді, але не думаю, що наші плани збігаються.
Нолан (промацує загальні цінності): Ну не поспішай із висновками. Ти про долю “Оазису”? Не збігаються, якщо ти не фанат Джона Г’юза.
Парсифаль: Звичайно, фанат!
Нолан (зрозумів, що влучив у ціль – культура): Знаєш, що б я зробив насамперед? Я зробив би всі школи на Людовісі такими, як у фільмі “Клуб “Сніданок”” або у “Ферісі Б’юлері”.
Парсифаль (сумнівається): Серйозно? Чудова ідея! А якими: як Ріджмент або Фабер?
Нолан (помічає підступ, викручується і показує, що вони говорять однією мовою): Ти вважаєш, я корпоративний щур і нічого не тямлю в поп-культурі. Але це зовсім не так. Коли мені треба випустити пару, я беру банку коли, вмикаю “Дюран-Дюран”, граю в “Роботрона”, і за це я і люблю “Оазис”. Адже він же забитий усією цією шнягою, яку всі обожнюють, розумієш?
Але я бізнесмен і маю робити свою роботу. Я зараз не прошу тебе просто допомогти нам знайти пасхалку, Парсифале. Я хочу з’ясувати в тебе, що буде далі.
Парсифаль: А що б Голідей сказав?
Нолан: Джеймса Голідея більше немає.
Парсифаль (перехоплює перевагу): Так, його немає, від нього залишилася тільки спадщина. І знаєте що? Він би не хотів, щоб її отримали ви. Я бачу, що ви не фанат усього цього. Напевно у вас у навушниках сидить цілий відділ, який підказує тобі, що говорити. І насправді я думаю, ти той ще мерзотник. Ось моя пропозиція. Рада директорів у тебе на другому навушнику? Передай їм, що якщо тебе звільнять, я подумаю.
Приземляємо до реальності
У фільмі Персифаль спритний, бадьорий і сміливий, але в житті багато людей не такі. Ось що міг би зробити герой, якби в нього не було команди сценаристів.
Шлях формаліста. “Містер Нолан, вибачте, я на слух погано сприймаю інфу, а записати нічим. Можете мені на пошту вислати вашу пропозицію, а ще краще – проект контракту? Я посиджу, почитаю, і ми там далі вже подивимося. А то ви говорите чи то чотири, чи то двадцять п’ять мільйонів, я вже заплутався, я ж гуманітарій. Давайте, чекаю документ, і потім у листуванні продовжимо”.
Мама заборонила. “Містере Нолан, це дуже серйозна пропозиція. Я такі речі маю обговорювати з батьками. Давайте я з ними поговорю, і якщо буде взаємний інтерес, я вам зателефоную”.
Вмовляння, що переходять у погрози з фільму “Дістати ножі”
Ситуація: багатий письменник Харлан заповідає всі статки своїй медсестрі Марті. Сім’я в шоці від такого рішення.
У цій сцені:
Волт, син Гарлана. Він хоче повернути гроші в сім’ю. Знає, що мама Марти – нелегальна іммігрантка.
Марта, медсестра. Вона все ще розгублена після оголошення заповіту. Але вона з бідної сім’ї, і гроші їй не завадять. Боїться, що її маму депортують.
На початку Волт намагається завоювати довіру Марти, потім переходить у наступ.
Волт (прекрасно розуміє контекст зустрічі, але заходить із дружнього запитання): Привіт, як справи?
Марта: Волте, ви маєте знати, що я була не в курсі.
Волт (погоджується і виправдовує вчорашній скандал): Ти була не в курсі, ми знаємо. Ми всі вчора злегка збожеволіли.
Марта: Це можна зрозуміти. Я ще навіть не подивилася, що це (тримає стопку листів).
Волт (робить вигляд, що він на боці Марти): Це місцеві адвокати, бухгалтери, які побачили новини і вирішили спробувати щастя. Я б їх остерігався.
(закидає очевидність рішення) Марто, сподіваюся, ти маєш намір відмовитися від спадщини?
Марта: Але так сам Харлан хотів…
Волт (підсвічує проблеми становища Марти): Так, але Гарлан поставив тебе в незручне становище. Це було нечесно. У сенсі, ти ж бачиш, скільки преси, скільки до тебе уваги…
(натякає на те, що знає секрет Марти) А ми знаємо, що твоя мама…
Марта: Моя мама?
Волт: Так (стискає тростину).
Марта: І що Мег розповіла?
Волт: (намагається повернути доброзичливу розмову. Пропонує допомогу): Та тут не в цьому річ. Ти не так зрозуміла, ми не хочемо нападати на тебе. Але, Марто, якщо твоя мати потрапила в країну нелегально, як злочинець, а ти отримаєш спадок, то тобою цікавитимуться і боюся, що це вийде назовні. А нам хотілося б цього уникнути, ми можемо тебе захистити від цього, якщо так станеться.
Марта: Хочете сказати, що якщо це навіть спливе, то з вашими ресурсами ви це владнаєте?
Волт (думає, що Марта піддалася, продовжує втиратися в довіру): Так, із хорошими адвокатами… не цими місцевими, а з Нью-Йорка, Вашингтона, доклавши достатньо сил, так. Не те щоб це зовсім не спливло, але… так.
Марта: Гаразд, зрозуміло
Волт: Домовилися?
Марта (перехоплює перевагу): Харлан віддав мені всі ваші ресурси. А отже, з моїми ресурсами, я це владнаю. Сама буду шукати правильних адвокатів.
Приземляємо до реальності
Марта у фільмі виявилася розумною, скромною і чесною дівчиною з чудовими сценаристами. А в житті сценаристів немає, тому, ймовірно, їй допомогли б такі прийоми.
Неделікатний. “Волте, вибачте, я так нервую, мені постійно доводиться бігати в туалет. Ось буквально і зараз теж. Дайте мені деньок відійти від шоку. Вибачте, Волтере, мені потрібно в туалет ПРЯМО ЗАРАЗ”.
Прикинутися шлангом. “Волте, я в цих справах нічого не розумію, ви ж знаєте. І це все так хвилююче. Я дуже хочу, щоб усе було щасливо для всіх нас, тому мені потрібно самій усе вивчити. Я просто не розбираюся в цьому. Мені потрібно порозбиратися. Давайте я розберуся сама, і ми все обговоримо”.
Мама заборонила. “Волте, це така велика подія. Як я можу приймати якісь рішення без мами? Я просто зобов’язана спочатку з нею порадитися, ви ж розумієте”.
Створення ілюзій із фільму “Інтерстеллар”
Ситуація: людство на межі вимирання. Професор вивчає можливості перевезти людей на нову планету. Йому потрібен досвідчений пілот, Купер, який полетить у космос і знайде планету, придатну для життя.
У Купера багато запитань, і кожне з них професор акуратно обходить.
Професор: Ми не маємо наміру рятувати цей світ, ми маємо намір покинути його.
Купер: Ви відправите людей шукати нам новий дім?
Професор (видає назву, яка ні про що не говорить): Програма “Лазар”.
Купер: Звучить підбадьорливо…
Професор (додає значущості): Адже Лазар повстав із мертвих.
Купер: Так, але на початку йому довелося померти. У нашій сонячній системі немає планет, придатних для життя. А до найближчої зірки летіти більше тисячі років, це, м’яко кажучи, не має сенсу. Куди ви їх відправите?
Професор (уникає відповіді і перемикає розмову на лестощі): Купере, я нічого не скажу тобі, поки ти не погодишся керувати цим кораблем, ти був нашим найкращим пілотом.
Купер: Я не бував вище стратосфери.
Професор (відкриває нібито таємний сенс минулого життя Купера): Ця команда літала тільки на симуляторі, нам потрібен пілот, і це саме та місія, до якої тебе готували.
Купер: А я й не підозрював про це. Годину тому ви навіть не знали, що я живий. Ви б усе одно запустили його.
Професор (дає можливість Куперу самому розкрити таємницю його життя): У нас не було виходу. Але щось привело тебе сюди. Вони обрали тебе…
Купер: Хто вони? І як довго мене не буде?
Професор (пропускає перше запитання і не дає конкретики щодо другого): Важко сказати, може роки.
Купер: У мене діти, професоре.
Професор (використовує зачіпку цінностей): Так дій і врятуй їх.
Після такої розмови Куперу може здаватися, що він усе зрозумів і прийняв місію, яку на нього покладає саме життя. Але це не так, усе – його уява. Далі за сюжетом фільму Купер знайде відповіді на свої запитання і зрозуміє весь біль свого становища, коли дороги назад уже не буде.
Приземляємо до реальності
Мало що зрозуміло у фільмах Нолана, але діалоги там точно пишуть компетентні райтери. А в житті ніхто тобі не підказує класні рядки, тому Куперу довелося б викручуватися так:
Деталі. “Професоре, це все дуже цікаво. Розкажіть у подробицях, які саме мої навички вам для цього будуть потрібні? І як ви плануєте цю операцію? Давайте ось прямо засядемо і ви мене проведете по всьому плану”.
Багатозначність. “Професоре, ви ж розумієте… Така ситуація… У такій ситуації, ви ж розумієте…” – і тягнути, поки з професора не піде якась нова, більш корисна інформація.
Резюме: інструменти на випадок маніпуляції
Ось коротко основні інструменти на випадок, якщо вам ллють у вуха і хочуть негайних рішень:
Я передзвоню. Удаєте, що не можете говорити, вам терміново в туалет, пропав інтернет, обірвався зв’язок. Ніхто не образиться.
Зараз не найкращий час. Якщо соромно відмовити відразу, запропонуйте перенести розмову, а потім злийте її. Зараз незручно, давайте завтра, давайте на зворотному шляху, я тільки прокинувся, я збирався спати.
Мама заборонила. Посилайтеся на авторитета, без якого ви не можете ухвалити рішення – директора, мами, чоловіка, юриста, бухгалтера, а краще астролога. Що ти скажеш проти астролога?
Надішліть у письмовому вигляді. Не вступаючи в полеміку з людиною, яка маніпулює, попросіть продублювати все у вигляді документа або презентації та надіслати на таку-то адресу. Можна сказати, що інакше бухгалтерія не прийме.
Така ситуація. Вивчіть фрази “Зараз така ситуація, що… (далі мовчіть)” і “Ну ви ж самі розумієте”. Замовкайте, щоб співрозмовник сам пояснив собі, чому ви відмовляєте.
Вибачте, я вас не розумію. Уявіть, що від хвилювання ви забули значення слів. Кілька разів повторіть “Я вас не розумію”, і від вас можуть відстати.
Можна детальніше? Як саме? Якщо хочеться полемізувати з людиною, можна запропонувати їй детальніше розгорнути свою пропозицію, ставлячи уточнювальні запитання.
