Тижневі відпустки

Тижневі відпустки

Пам’ятаєш, коли ти востаннє втомлювався? Гаразд, смішно, згоден. А пам’ятаєш, коли ти востаннє був справді відпочившим?

Існує глобальна впевненість у тому, що тижнева відпустка – чудова профілактика вигорання і чарівний інструмент для перезавантаження. Сьогодні я розповім тобі чому це не так.

New York Times у своєму дослідженні пишуть, що так уже виходить: половина людей цей тиждень не вважає відпусткою та перевіряє робочі месенджери, а друга половина – не перевіряє та вигорає ще сильніше, коли повертається до робочого процесу та бачить удвічі більше нових завдань. Упізнав себе?

Вимушений перехід тієї частини IT-сектору, яка все ще працювала в офісах, на віддалену роботу (на початку через пандемію, а потім через війну), остаточно стер грань між особистим і професійним життям. Відпочивати і перезавантажуватися стало ще важче, якщо взагалі можливо.

А якщо додати до цього невпевненість у завтрашньому дні, жах від того, що відбувається навколо, страх за близьких, тягар вимушеного переїзду та інші принади, які додали “визволителі” – ситуація стала дійсно катастрофічною.

На початку нам стає соромно від того, що ми втомлюємося на роботі – ми ж не на заводі, а тим паче не в окопах під обстрілами. А ухвалення рішення про звільнення (або саббатікле) змушує почуватися невдахою – не витримав тиску, не зміг впоратися зі стресом.

Здавалося б, цього достатньо, але ні.

Пандемія і війна погіршили ситуацію в компаніях – завдань стало більше (ринок сильно змінився), а людей менше (вимушені скорочення, які торкнулися практично кожного бізнесу).

Будь-яка проблема, яка з приватного переходить до багато чого, стає загальною проблемою. Емоційний стан команди, повальне вигорання, стрес і депресія впливають на бізнес часом сильніше, ніж зовнішні чинники. Все-таки для переважної більшості компаній люди – основне надбання і цінність.

І ось компанії запроваджують різні розв’язання проблеми:

  • великий ритейл влаштовує тижневі вихідні перед великими святами (і, відповідно, великими навантаженнями);
  • компанії кілька разів на рік проводять оплачуваний “фестиваль”: тиждень відпочинку і свято на відкритому повітрі на довершення;
  • вводять заборони на зустрічі в певні робочі години;
  • придумують “п’ятниці без Zoom” і “вихідні без листів”;
  • купують корпоративні підписки на додатки для медитації.

Ми в Netpeak у довоєнні часи розв’язували проблему перенавантаження спеціалістів наймом великої кількості інтернів і джуніорів, на яких делегували частину роботи. А колись у відділі маркетингу я вводив заборони на читання робочої пошти та месенджерів у першій половині дня.

Але глобальна проблема так не вирішується. Не можна масовою дією вирішити безліч приватних проблем.

Тож (як і завжди) твій порятунок – твоє ж особисте завдання. Допомога твоєї компанії лише приємний бонус. А про саме вигорання я вже розповідав (аж у трьох постах (https://t.me/sadbutrue/87)), і про те, як його визначити, і що з ним робити.

Якщо тижнева відпустка для тебе – не відпочинок, то скажи про це чесно. Насамперед собі, а по-друге – своєму керівникові.

Потрібно щось змінювати, і не завжди зміна роботи – останнє в списку. Ну а зміни запускати потрібно тобі, не потрібно чекати поки їх для тебе хтось організує.

Sad But True | Андрій Чумаченко

Рейтинг
( Поки що оцінок немає )
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Роби Бізнес, Укр
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: