Засновниця Ness Labs Енн-Лаура Ле Канф розповідає, як перестати боятися прожити життя даремно. Я постійно борюся з однією думкою: «вже занадто пізно». Занадто пізно писати книгу, занадто пізно відкривати свою компанію, занадто пізно вчити нову мову. Це страх втрати часу. Кількість навичок, які я не придбала, і можливостей, які не використовувала через цю думку, відверто кажучи, доводить до сказу. Мені вдалося з нею впоратися тільки недавно, і хоча мені й доводиться боротися з нею щодня, я б хотіла поділитися деякими своїми стратегіями.
«Люди не в’язні долі, вони в’язні своїх власних думок». Франклін Д. Рузвельт
Якщо страх смерті — це страх того, що наш час підійде до кінця, то страх — це боязнь витратити час даремно. Це нав’язлива ідея, що потрібно витрачати час самим осмисленим чином. І коли суспільство говорить нам — ми відповідно інтерпретуємо знаки суспільства, що вже занадто пізно рухатися до якоїсь конкретної мети, ми не сприймаємо її як досить значущу. Нам потрібно — ми вимагаємо, щоб наші вчинки дійсно мали значення.
Страх втрати часу може приймати кілька форм:
- Страх поточного часу: щоденне відчуття, що ви збилися з ніг і нічого не встигаєте, викликає пригніченість і паніку. Деякі люди також відчувають напади тривоги за щоденного стресу, викликаного цим типом страху часу.
- Страх майбутнього: роздуми про те, що може статися або не статися в майбутньому, службовці причиною занепокоєння і внутрішніх питань типу «що якщо».
- Екзистенційний страх часу: відчуття, що час втрачено і його ніяк не повернути, що багато людей відчувають більш гостро, думаючи про смерть.
Алекс Лікерман, автор книги «Непереможний розум: наука про те, як протистояти труднощам і негараздам», говорить, що страх часу пов’язаний з питаннями на кшталт: «Створюю я у своєму житті настільки високу цінність, наскільки можливо? Чи буду я відчувати, коли прийде час вмирати, що витратив занадто багато часу на себе?».
Страх часу не обов’язково означає, що ви вірите в зовнішню силу, яка визначає мету вашого життя, і яку вам ще належить відкрити. Він означає, що ваш добробут багато в чому визначається тією цінністю, яку ви створюєте у своєму житті.
Але, як це ні парадоксально, ця надмірна оптимізація може перешкодити нам досягти цієї найвищої цінності у житті. Ми обмежуємо себе, розраховуючи найкращий результат через наше особисте сприйняття можливого. Перемогти страх часу значить змістити акцент з перспективи на результат, щоб можна було витрачати енергію на те, що ми реально можемо контролювати.
Перемога над страхом часу: від перспектив до результатів
За словами Тані Дж. Петерсон, автора книги «Щоденник усвідомленості для тих, хто хвилюється» (The Mindfulness Journal for Anxiety), важливо прийняти кілька істин, щоб мати можливість контролювати свій час і все своє життя. Насамперед, існує, і ми не можемо цього змінити. Час буде рухатися вперед, і ми теж. Прийняття цих простих, але страшних істин — перший крок до послаблення страху часу. Потім можна взятися за реалізацію більш конкретних стратегій.
«І якщо ми продовжимо запитувати «чому?», як дитина, яким ми колись були, намагаючись розкопати нашу саму рудиментарну амбіцію — виснажливе заняття, — ми зрештою знайдемо всі причини, що ведуть до однієї точки, до однієї основної причини жити, яку ми шукали весь час, до основної причини, якій ми вимірюємо цінність всього, що робимо: бути щасливими». Алекс Лікерман, клінічний психолог.
Життєва мета служить важливим фактором у психології щастя, але якщо витрачати занадто багато розумової енергії на її пошуки, замість того, щоб зайнятися тим, що робить нас щасливими, це призведе до постійних тривог.
Страх втрати часу: Три кроки
Ось три кроки, які ви можете зробити, щоб зменшити страх часу, продовжуючи шукати сенс в повсякденному житті:
- Визначте, що для вас означає «добре проведений час». Сядьте і подумайте про те, що дійсно робить вас щасливими і приводить в стан потоку, коли ви не замислюєтеся про те, наскільки можливо буде кінцевий результат. Просто подумайте про те, що ви робите, і про те, як ви себе відчуваєте. Наприклад, не думайте про те, як ви могли б бути щасливі, опублікувавши книгу. Запитайте себе, чи дійсно вам подобається писати. Не думайте про те, як ви будете пишатися собою, пробігши марафон. Запитайте, чи любите ви бігати. Створіть короткий список занять, які вам дійсно подобаються і які приносять користь вам або всьому світу.
- Звільніть місце для цих моментів. Це не означає знайти для них час. Подумайте, як ви будете включати ці моменти у своє життя. Може бути, по дорозі на роботу. Може бути, вдома, коли діти заснуть. Або, може бути, проведення часу з дітьми — саме те, для чого ви хочете звільнити місце. Якщо виявиться, що у вас менше часу, ніж очікувалося, це абсолютно нормально. Мова йде про створення простору для занять, які дають «добре проведений час». Як сказала письменниця Марія Еджуорт, «якщо ми збережемо ці моменти, то не втратимо роки».
- Позбавтеся від того, що пожирає ваш час: моменти, які ми проводимо бездумно, прокручуючи сторінки в соціальних мережах або переглядаючи випадкові відео, посилюють страх часу. Перегляньте свої принципи споживання контенту і постарайтеся скоротити кількість часу, який проводите в режимі введення, а не виведення.
Як я вже сказала, страх часу — це те, з чим я все ще б’юся, і, можливо, продовжу боротися до кінця свого життя. Якщо ви теж боретеся з ним, сподіваюся, ці підходи виявляться корисними для вас.
