Відомий письменник і бізнесмен упевнений: підприємництво — це не ризик, а навпаки, робота зі зниження ризиків
Вона сказала: «Не всі такі, як ти. Я не готова бути підприємцем».
Чорт! Це просто відмовка, і я втомився її чути.
Люди часто думають, що бути підприємцем — значить ризикувати. Я часто чую: «Не всі готові стати підприємцем». І те, і інше — неправда.
Підприємець не ризикує
Основне завдання підприємця полягає в зниженні ризику. Інакше його спіткає невдача. Є багато способів знизити ризики, і мені довелося непросто, перш ніж я їх освоїв.
Приклад: перед тим, як заснувати одну з моїх компаній, Stockpickr, я уклав рекламну угоду, яка приносила мені $90 тисяч в місяць.
У мене був один партнер. Немає співробітників, немає ризику. Інакше я б не ризикнув зайнятися цим бізнесом.
Приклад 2: Свій перший успішний бізнес, Reset, я запустив, бувши штатним співробітником HBO.
Я продовжував працювати там ще 18 місяців, поки Reset не заробила достатньо грошей, щоб я міг не втратити доходи, перейшовши у свою компанію на повний робочий день.
І у мене були клієнти, які гарантували, що Reset залишиться у справі ще як мінімум 12 місяців при найгіршому розвитку подій.
Ось як я виключаю ризик.
Коли люди кажуть «не всі можуть бути підприємцями», я приходжу в замішання
Найбільше ризикує найманий працівник. Він — як індичка, яка чудово харчується кожен день, а потім дуже дивується, коли на День подяки бачить мачете.
Нассім Ніколас Талеб каже, що три найбільші залежності — героїн, вуглеводи та стабільний дохід.
Навіть бувши штатним співробітником де-то, варто діяти як підприємець. Постійно шукати взаємозв’язку і можливості, наглядати місце, де найменше людей, щоб знайти, а потім захистити і розвинути свій успіх.
В HBO, наприклад, не було веб-сайту (у 1995 році), тому я розчистив для себе простір і став відповідальним за сайт, пішовши з позиції рядового IT-співробітника.
Люди завжди були підприємцями.
70 тисяч років тому ми полювали, добуваючи їжу, ділилися або обмінювалися нею з племенем. А 10 тисяч років тому найуспішнішими людьми були торговці, фермери, військові лідери, релігійні лідери — всі без винятку підприємці.
Не розвивати підприємницькі аспекти свого життя, значить стати холопами й рабами тих, хто розвиває.
Працівникам, підприємцям або художникам, завжди потрібно прагнути туди, де найменше людей, підживлювати свої унікальні здібності та надавати послуги суспільству, винагороджуючи його.
Якщо цього не робити, наше життя буде сповнене тліючої тривоги. Ми завжди будемо відчувати, що маємо потенціал для чогось БІЛЬШОГО, але не будемо знати, для чого саме.
Це буде мучити нас. Переслідувати безсонними ночами, мучачи питанням: «Що, якщо?» Ми станемо розмірковувати: полотно, на якому ми написали своє життя, — це витвір мистецтва або щось, від чого варто відмовитися?
А потім ми зникнемо, не залишивши ніяких слідів в цьому світі, який так хотів, щоб наш потенціал розцвів.
Я ненавиджу традиційне підприємництво. Я не бізнесмен, хоча і знаю правила гри. Я не люблю продажу, але я можу продавати речі, в які вірю. Я ненавиджу переговори. Ненавиджу управляти іншими людьми.
Кожен раз, відкриваючи власний бізнес, з 1987 року по теперішній час, я говорив собі: «Ніколи більше! Я ненавиджу це». І я справді ненавиджу.
Я відкрив фірму з доставлення їжі в коледжі в 1987 році. У 1992 році я відкрив шаховий сервер онлайн. «Ніколи більше!»
Але я знову це зробив. І знову. І знову.
Я підприємець, як і всі ми. І завжди ним буду. Не бійтеся стати підприємцем!
