Цей кейс розбирають у всіх бізнес-школах. Один з найграндіозніших epic fail. Є чому повчитися.
Передісторія
В кінці 80-х в американському місті Денвер виникла необхідність в побудові вузлового аеропорту і вже у вересні 1989 року на нього виділили $60 млн, відкриття призначили на жовтень 1993. Аеропорт повинен був стати найбільшим в США і мати пропускну здатність в 50 млн пасажирів на рік. Під будівлю відвели 14 тисяч квадратних кілометрів землі, запланували 88 гейтів в 3-х вестибюлях.
“Фічею” проекту стала автоматизована система обробки багажу. Вона була супер супер навороченою, аналогів не існувало (АНАЛОГОВНЕТ, як то кажуть), а за складністю вона повинна була перевершувати всі жалюгідні подоби таких систем в десятки разів.
Що було далі?
- Через проблеми з системою обробки багажу відкриття аеропорту було відкладено на 16 місяців.
- Витрати на утримання порожнього аеропорту і відсотки за будівельними кредитами обійшлися місту в $1,1 млн на день протягом всієї затримки.
- У день відкриття автоматична система використовувалася в одному залі, та й то працювала абияк. В інших залах використовувалися традиційні конвеєрні стрічки.
- Система обмежено працювала 10 років, але справа йшла настільки погано, що в серпні 2005 року від неї повністю відмовилися.
- Всього бюджет був перевищений на $2 млрд.
Як фіча перетворилася на баг?
Через рік після старту робіт з’явився висновок експертів з висновком:
Проект здійснити неможливо.
Денверська влада не здалася і восени 1991 року провела тендер, але відразу три учасники заявили, що реалізувати проект в термін до жовтня 1993-го неможливо.
Думаєте влада задумалася? Так, ви маєте рацію, вони подумали та вирішили шукати підрядника напряму. У квітні 1992 був укладений прямий контракт з компанією ВАЕ System.
У процесі будівництва в проект вносилися багато точкових змін, які, наприклад, стосувалися, увага, зберігання лижного обладнання.
Дату відкриття аеропорту спочатку перенесли з жовтня на грудень 1993 року, потім знову перенесли. Нарешті, у квітні 1994 адміністрація аеропорту організувала публічну демонстрацію багажної системи, але та з тріском провалилася.
У серпні 1994, через майже рік після запланованої дати відкриття, влада і адміністрація почали підозрювати, що щось йде не так і (!) почали будувати ручну систему. Тільки після цього в лютому 1995 року аеропорт вдалося відкрити.
Таким чином, аеропорт весь час був готовий, але його не могли запустити через чортову багажну систему. При цьому місто втрачало по мільйону за кожен день прострочення.
Висновки з точки зору проектного менеджменту
Ті, хто приймали рішення, недооцінили складність системи, а потім робили вигляд, що проблеми немає.
Подальші проблеми виникають з цієї помилки. Вони так завзято намагалися приховати цей косяк, що породжували нові проблеми, поки ті не перетворилися на лавину.
Ми часто стикаємося з ситуаціями, в яких нам не вистачає досвіду, але наша реакція на них зумовлює різницю між успіхом і невдачею.
Якщо ми визнаємо, що нам не вистачає знань і досвіду, ми вживаємо всіх заходів для зменшення ризику, залучаємо консультантів, ресурси, коригуємо плани. Загалом, на старті роби все можливе, щоб не прогоріти.
Ще одна їх проблема – повна відсутність гнучкості.
Замість концентрації на продукті (відкритті аеропорту), чуваки зациклилися на доопрацюванні його частини, без якої той міг нормально існувати.
Нехай цей кейс буде для вас самим перебільшеним прикладом того, що в побудові бізнесу або в розробці продукту потрібно фокусуватися на головному: На аеропорті, а не на його багажній системі.
У кожному бізнесі та в кожному проекті шукайте вашу багажну систему, адже майже завжди і скрізь вона є.
