Перфекціонізм – риса особистості, що характеризується прагненням до бездоганності та високих стандартів продуктивності укупі з критичною самооцінкою. Деякі вчені виокремлюють дві форми перфекціонізму: адаптивну та дезадаптивну. За дезадаптивної форми люди намагаються досягти недосяжного ідеалу, за адаптивної, перфекціонізм іноді допомагає їм досягти поставлених цілей. Коли перфекціоністи не досягають своїх цілей, вони часто впадають у депресію.
“Перфекціонізм, як і будь-яка крайність – одночасно і бич, і нагорода, – пише журналіст Юрій Паламарчук. – Здається, перфекціоніст майже ніколи не задоволений ні оточуючими людьми, ні собою”.
Він дає п’ять порад, як побороти свого внутрішнього ідеаліста, що заважає вам жити своїми “ідеальними картинками”: навмисно зробити щось неідеально, обмежити час на виконання завдання, дозволити собі помилятися, фільтрувати інформаційне поле та звернутися до фахівця.
Війна з перфекціонізмом нескінченна, і коли виграєш на одній ділянці фронту, то на іншій доведеться неодмінно поступитися. Адже коли ти бачиш, що знизив планку одразу скрізь, то з переможця миттєво перетворюєшся на лузера. Фокус у тому, щоб поступатися саме в тих місцях, де це помітно поліпшить кінцевий результат.
Автор проєкту Copyblogger Деміан Фарнуорт знайшов для себе оптимальний спосіб уникнути проблем із внутрішнім ідеалістом – він встановив для нього штучні межі у вигляді жорсткого робочого графіка, де виділено конкретний час для кожного завдання. За його словами, це дає йому змогу уникнути вигорання, дає можливість відпочити, спонукає до правильних результатів і дає шанс пробачити себе.
Існує думка, що перфекціонізм прищеплюється в школі, де, як пише підприємець Джеймс Алтучер, “прославляють за п’ятірки і карають за трійки”.
“Трійка дає набагато більше, – заперечує він. – Вона показує, чого вам слід навчитися. У чому ви, можливо, не зацікавлені. Як впоратися з недосконалістю. Як справлятися з гордістю інших людей. Як справлятися з невпевненістю”.
Іноді внутрішній ідеаліст значно ускладнює людині ухвалювати важливе рішення: жодне з них не ідеальне. Знаменитий комік Луїс Сі Кей дає пораду: якщо рішення влаштовує вас на 70%, так і зробіть.
“У мене є правило, – каже він. – Якщо людина (сервіс, що завгодно) на 70% заслуговує на моє схвалення, я просто зупиняюся на цьому варіанті, і все. І ось чому: один лише факт, що інші варіанти вже поза грою, тут же підвищує рейтинг схвалення до 80%. Тому що муки вибору вже позаду. І коли ви добираєтеся до цих 80%, ви починаєте працювати. Ви застосовуєте свої знання, і раптом це підіймає ваше схвалення до 85%! Що б ви не обрали – особливо якщо це інша людина, – з часом неодмінно виявиться чимось більшим, ніж ви думали. І це вже 90%. Після цього ви зупиняєтеся на 90 відсотках, так. Але ким ви себе уявили? Ви що, бог? У вас і так є 90 відсотків, це ж неймовірно!”.
