Канбан – система організації роботи, названа на честь японської виробничої концепції, що застосовувалася наприкінці 1940-х років у компанії Toyota (споріднені поняття – “ощадливе виробництво” і “точно в строк”). У промисловості канбан (що японською означає “вивіска” або “рекламний щит”) ґрунтується на ярликах, що переміщуються з кожним продуктом по заводу. Тільки певна кількість ярликів одного типу може бути на лінії одночасно, і вони мають відповідати одній конкретній частині автомобіля.
Переваги такої системи – мінімальні втрати часу, зрозумілість усього виробничого процесу для всіх співробітників, простий і швидкий процес усунення проблем. Концепцію використовують не тільки на автомобільних виробництвах, а й у найрізноманітніших компаніях, зокрема під час розроблення софту.
Джеймс Бенсон і Тоньянн Демарія Баррі сформулювали методику “персональний канбан”, про яку розповідається в однойменній книзі. Вона заснована на двох принципах: візуалізувати свою роботу та обмежити загальну кількість незавершених справ.
Для реалізації потрібно взяти дошку, на якій можна використовувати магніти, клейкий папір або кнопки, і намалювати на ній три стовпці: “Завдання”, “У роботі” і “Зроблено”. Окремі завдання потрібно написати на окремих картках, які можна впорядкувати за терміновістю або типом (наприклад, особисті або ділові) за допомогою кольору або символів. Усі картки закріплюються в стовпчику “Задачі”, а потім не більше трьох завдань із першої колонки переміщуються в середній стовпчик “У роботі”. Це ті справи, на яких потрібно зосередитися в обраних часових рамках.
Коли завдання буде завершено, його потрібно перемістити в стовпчик “Готово” і вибрати нове завдання, щоб перенести в стовпчик “У роботі”.
