Привіт, шановні читачі блогу Роби бізнес. Найменування “Декларація” присвоюють документам з самих різних областей: юриспруденції, політики, міжнародних відносин, економіки.
Тому сформувалася думка, що це поняття не має єдиного визначення. Тоді навіщо називати різні акти одним і тим же словом?
У цій статті ви дізнаєтеся, що таке декларація в первісному сенсі, і в яких сферах життя вона застосовується.
Декларація – це
Французьке слово “declaration” перекладається як заява (оголошення).
Декларувати – це означає заявляти якусь важливу інформацію.
Declaration має наступні ознаки.
- Це документ.
- Заява обов’язково зафіксована в письмовій формі. В економічній сфері (зокрема, податкових, митних відносинах) розроблені суворі бланки, за якими заповнюється інформація в документі.
- Має офіційний характер.
- За допомогою декларативних актів держава повідомляє населенню або світовій спільноті свою позицію з якого-небудь питання. Або ж громадяни передають інформацію державним органам влади.
- Не містить правових норм.
У деяких джерелах помилково зазначено, що декларація – це нормативний правовий акт. Насправді декларативний документ не містить правових норм. Але він включає положення, які використовуються надалі при правовому регулюванні.
Наприклад, принципи внутрішньої і зовнішньої політики не мають прямої дії. Але держава може для їх реалізації видати закони, постанови, укласти міжнародні угоди.
Податкова декларація включає відомості, які застосовуються для правильного обчислення податків і мит, застосування відрахувань і пільг.
Таким чином, декларація – це офіційний документ, який містить інформацію, важливу для цілей правового регулювання. Таке трактування поняття може бути застосовано для будь-яких областей, про які піде мова нижче.
Види декларацій за галузевою ознакою
Є поширений поділ декларативних документів на три види залежно від сфери суспільного життя:
- економічний;
- політичний;
- правовий.
Але по суті всі документи відносяться до третьої групи, бо не можуть існувати поза правовим полем.
Наприклад, подача декларації про доходи державних службовців – це обов’язок, який регулюється Законами України. Водночас документ пов’язаний з економічними відносинами.
Більш точною є класифікація по регулюючим галузям. Тут виділяють документи, які підпадають під норми конституційного, міжнародного публічного, податкового, митного, цивільного та інших галузей права.
Конституційне право
Документ, що має урочистий характер і проголошує положення, що мають доленосне значення для конкретної держави і народу. Приклади: Загальна декларація прав людини 1948 року, Декларація незалежності США 1776 року, акти про державний суверенітет, прийняті радянськими республіками в період розпаду СРСР.
Міжнародне публічне право
Також носить урочистий характер і закріплює вектор розвитку відносин між двома (або більше) державами з якого-небудь питання. Приклад – Ріо-де-Жанейрська декларація з навколишнього середовища та розвитку 1992 року. У ній держави проголосили такі завдання, як турбота про людей, викорінення бідності, збереження і відновлення цілісності екосистеми Землі.
Податкові декларації
Документ, який містить відомості про об’єкти, що підлягають оподаткуванню. Наприклад, про доходи, отримані за певний період, або придбане майно. Приклад – податкова декларація з податку на прибуток.
Митні декларації
Документ відображає інформацію про об’єкти (гроші, автомобілі, техніку, вантажі і так далі), які переміщається через митний кордон. Як правило, використовується митними органами для обчислення мит або вжиття заходів щодо протидії контрабанді. Приклади: транзитна, пасажирська митна, статистична декларації.
Цивільне право
Ця галузь задає правове поле для великої групи документів. Наприклад, проектна декларація містить інформацію про проект будівництва і забудовника. Вимоги до оформлення акта закріплені в цивільному законодавстві.
Висновок
Зазвичай слово “декларативний” вживають в негативному сенсі. Наприклад, з метою підкреслити голослівність обіцянок чиновника або показати, що окремі норми закону в реальному житті не виконуються.
Адже декларація – це документ, який не має примусового характеру. Він задає ідеал, до якого потрібно прагнути. А відповідальність за реалізацію положень лежить на державі та суспільстві.
