Іноді буває, що треба почати писати статтю, а ти не можеш. Тебе стримує почуття внутрішнього перфекціоніста: ні, ще докручу в голові план статті, ні, треба одразу писати, щоб не редагувати, ні, я не надто сильний у цьому, ні, я не знайду фактуру.
У підсумку це скочується до думки “вийде фігня”, ви не можете почати написати текст, у вас з’являється невпевненість, і все це як замкнене коло: що більше ви думаєте про це, то менше і гірше пишете.
Це пастка, яку можна подолати. Ось, що важливо зрозуміти:
- Розділіть написання тексту щонайменше на два етапи: “писати” і “редагувати”. Є вислів, що писати краще на п’яну голову, а редагувати на тверезу.
- Ні, в жодному разі не треба починати бухати, копніть глибше: просто писати треба розслаблено. А отже, на етапі “виливання потоку свідомості” від вас не вимагається одразу робити все ідеально: та так ніколи й не виходить. Тому пишіть як є, нехай криво, плутано, з помилками, косяками, потім докрутіть.
- Є такі штуки, як фрірайтинг і “ранкові сторінки”. Погугліть, що це таке і почніть використовувати.
- Як краще писати? Писати. Як почати писати? Просто писати. Тому, чорт забирай, просто пишіть. Повторюся: на етапі “пишу” головне – витягти інформацію з голови і десь її зафіксувати. Редагування – антонім “написання”.
Коли ви редагуєте, ви скорочуєте, коли пишете, то додаєте. “Пиши, скорочуй” – це не намагатися одночасно і писати, і редагувати. Це про “спочатку напиши – потім відредагуй”.
