Червоні прапорці:
- Використання психотехнологій, які змінюють стан свідомості людей через постійний цейтнот – аналогічно тому, що відбувається в деструктивних культах. П’ять днів, 3 хвилини на презентацію ідеї, 3 хвилини на начерк розв’язання проблеми (за таймером, який має комунікувати експертність фасилітатора!), одна година на збирання прототипу (розкажіть про це UX-дизайнеру). Постійне напруження призводить до того, що доволі банальна думка здається ІНСАЙТОМ. А коли люди заспокоюються – інсайтом бути перестає.
- Метод оголошується універсальним. Так не буває.
- Обіцяють швидкий результат. Результат може бути швидким, але не настільки. Дослідницький спринт потребує не менше 2 тижнів.
Книжка написана для продажу ілюзій із крутими інсайтами, універсальним методом і супершвидким результатом. А тим, хто купив спринт, автори книги продають на додачу до ілюзії результату ще й атракціон у вигляді залучення команди.
Тут можна було б і закінчити, але погляньмо на книгу очима дослідника:
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
- Дослідження – це цикл, який повторюється кілька разів за час розробки продукту. Ідею мало перевірити на 5 користувачах один раз (про те, що цифра 5 спірна – нижче). Зазвичай після тестування прототипу її потрібно доопрацювати і ще раз перевірити. Через 5 днів ви отримаєте дуже сирий результат.
- Як правильно сказали в коментарях – немає фази емпатії. Фазі генерації ідей має передувати дослідницька робота. Ми маємо розуміти, хто всі ці люди, для яких ми робимо продукт і що їм потрібно. Тут же це пропонується вирішити “експертно”. Усе б нічого, але самі автори наводять приклад, коли CJM було складено неправильно, і тільки втручання співробітника (він один знав, як воно насправді відбувається) врятувало ситуацію. Фаза дослідження клієнтів і є страховкою від таких ситуацій.
- Рекрут респондентів – окреме складне і часто довге завдання. Якщо у вас продукт для директорів з безпеки, ви навряд чи знайдете їх за чотири дні.
- Рекрут респондентів, генерація ідей і створення концепцій йдуть паралельно. Але якщо ви заздалегідь окреслите цільову аудиторію, це СИЛЬНО обмежить вас у генерації ідей і створенні концепцій. Наприклад, у вас онлайн-кінотеатр і ви захотіли придумати кілер-фічу. Передбачувана цільова аудиторія – домогосподарки, які дивляться кіно паралельно з домашніми справами. А в підсумку ви придумали фічу для мандрівників, які дивляться кіно в дорозі. І ви розумієте, що вже два дні вам шукають зовсім не тих.
- П’ять респондентів, як у Нільсена. Стривайте, до чого тут Нільсен? Він писав про UX-тести для пошуку проблем в існуючому інтерфейсі, а тут у вас оцінка концепції нового продукту. По-хорошому, потрібно розраховувати композицію з урахуванням різних характеристик ЦА і сегментів, по 6-7 на сегмент. Інтерв’ю може бути і понад 30, якщо передбачається багато різних сегментів, і потрібно врахувати цю різноманітність.
- Немає фази аналізу. Автори книги пояснюють це тим, що залученість команди знизиться, поки дослідник напише звіт. Так, іноді можна обійтися дебрифом. Наприклад, якщо ви тестували просту фічу на тих самих UX тестах. Але коли ви винаходите новий бізнес, фаза аналізу критично важлива. Мало подивитися на те, що респонденти сказали, треба ще це обміркувати. А потім добре б ще раз зібратися і допиляти прототип з урахуванням зворотного зв’язку. І знову затестити. Так, буде вже не так весело, але зате – результативно.
Пророк Канеман каже, що є дві системи мислення: швидка, яка ухвалює рішення, заощаджуючи глюкозу (і може помилятися), і повільна – витратна, але і більш якісна.
Так і з дослідженнями. Звіт – це не те, що вам сказали респонденти, а те, як ви це пояснили і переосмислили. Аналітична фаза і фаза придумування вдалих продуктових рішень – оптимізуються найгірше.
Якщо якість рішень важливіша за швидкість і відчуття того, що ви круті, – варто дати досліднику посидіти й подумати.
