Від творців “як усе встигати” і “звичок ефективних людей”.
У всіх, абсолютно у всіх, є недороблені справи. Навіть найбільш виснажена перфекціонізмом людина не доробила у своєму житті хоча б один задум. Тому що це неможливо. Справ принципово більше, ніж часу і сил.
Звідси правило: не треба намагатися доводити до кінця всі справи. Треба прагнути доводити до кінця те, що реально важливо. А якщо щось не доробляється – ну й добре.
Тепер розкладемо.
Печерна людина
Уявімо печерну людину, у якої в добі 24 печерні години. У неї з турбот: поїсти, одягнутися, не померти. Не добув вечерю – помер. Не одягнувся – замерз і помер. При цьому поспілкуватися можна було тільки з людьми в безпосередній близькості, а сходити на полювання тільки туди, куди можна було дійти ногами. Коротше, можливостей для діяльності було небагато.
Цей стан можна порівняти з нашим дитинством, коли часу було до чортиків, а справ – не особливо. Уявіть якесь літо в селі, де не ловить 4G. Зі справ там тільки річка, гамак і гуси. За день можна стільки всього встигнути, що потім можна згадувати всю зиму.
Звичайна людина
Але якщо 4G ловить, у тому ж самому селі миттєво з’являється нескінченна кількість справ і відволікань. Можна і книжки читати, і вивчати програмування, і дивитися тіктоки, і додивитися останній сезон серіалу. І це в селі.
А уявіть велику кількість справ у великому місті: там, крім віртуального життя, є ще робота, вечірки, всілякі гуртки та заходи. Встигнути це все неможливо. Просто принципово не можна.
А тепер стежте за руками:
- Людина думає, що може все встигнути.
- Намагається все встигнути.
- Багато чого не встигає.
- Засмучується і думає, що вона просто непродуктивна.
- Тисне на себе ще більше, щоб ставати продуктивнішою.
- Життя перетворюється на біль.
Що ж робити, кеп?
Кеп радить: коли на вас лежить гора справ, просто перестаньте намагатися їх зробити всі. Ви їх не зробите. А коли зрозумієте, що не зробили, будете бити себе ногами за низьку продуктивність. Давайте навпаки.
Було: “Я маю все встигати”
Стало: “Нічого я нікому не винен, відчепіться”
І тепер, коли ви зняли з себе тягар необхідності все встигати, можна спокійно рухатися далі. Ставте собі ось такі запитання:
Що зараз реально впливає на моє життя?
Від яких моїх дій я отримаю зрозумілий і корисний мені результат найближчим часом?
Від чого з цього я отримаю задоволення або відчую повноту життя?
Питання непрості, але початок покладено.
Чому ж так складно
Є два чинники, через які так складно відмовитися від справ, які неможливо встигнути:
FOMO – fear of missing out, коли боїшся, що не встигнеш зробити щось важливе, що роблять інші. Дивишся у стрічку соцмереж – а там один у “Клабхаусі”, інший на йозі, третій на Балі. І здається, що в житті потрібно встигнути все й одразу, адже інші це роблять.
Антидот: кожен із людей, яких ви бачите, встигає щось своє (і, як правило, щось одне). А вам здається, що вам потрібно встигати все разом.
Маркетологи та капіталізм – світова економіка влаштована так, що люди постійно мають споживати щось нове. Це не якась зла змова, просто так влаштовано: щоб забезпечувати зростання свого добробуту, люди змушені вигадувати нові продукти і продавати їх іншим людям. Щоб люди хотіли щось купувати, у них мають бути потреби. Якщо з потребами біда, їх потрібно стимулювати і формувати.
Наприклад, більшості людей не потрібно навчатися публічних виступів, тому що вони не виступають на публіці. Але якщо у вас школа публічних виступів, вам потрібно залучати якомога більше студентів. І ви говорите в рекламі:
Відчуй себе впевненим у будь-якій ситуації.
І люди, у яких є потреба у впевненості, приходять до вас займатися. Ось ви і взяли участь у нав’язуванні своїх продуктів, а ваш майбутній студент узяв на себе нездійсненні зобов’язання.
Антидот: щойно захотілося купити щось, що не впливає на ваші найближчі плани, відправте цю суму батькам або купіть на неї акцій.
Що ж тоді, зовсім не розвиватися?
Тут може бути думка: мовляв, якщо я замість нових курсів і книжок буду просто відкладати гроші, то я зупинюся в розвитку і почну деградувати. І мене з роботи попруть, і кішка піде, і я перетворюся на бомжа біля Казанського вокзалу.
Але ні: коли вам реально чогось захочеться, ви це просто зробите. Без роздумів, страждань і самокритики.
