Підприємців заведено романтизувати. Мовляв, вони творці, які не побажали бути гвинтиками в бездушних корпоративних машинах. Корсари, шукачі удачі, які з ризиком для життя борознять повні небезпек ринкові океани.
Цей образ тільки шкодить.
Поки своя справа – це про свободу і самовираження, про “я не гвинтик”, про нестримну хоробрість і про романтику, підприємців буде мало. Люди побояться починати. Чи багато в житті сміливців і романтиків?
Щойно підприємництво сприйматимуть просто як інший спосіб заробітку, чим воно і є, стартаперів стане набагато більше.
Скептики скажуть:
Та це ж такі ризики! Результат невідомий! Можна пірнути і не виплисти, не заробити нічого!
Друзі, та ви подивіться, скільки в нас народу вчиться, скажімо, на археологів, істориків, фахівців із раннього середньовіччя. Ось де ризики! А якщо вони цим шляхом підуть, то малоприбутковий результат не просто відомий – гарантований. Але йдуть же! На їхньому тлі підприємці мені ризиковими не здаються.
Підприємництво – просто форма заробітку.
- Я пишу код і отримую за це гроші.
- Вирішую завдання в інститут, тим і живу.
- Мені платять за тексти для сайтів.
- Я заробляю, керуючи проєктами в айті.
- Мене годує моя ферма.
- У мене мережа автосервісів.
- Я печу пиріжки і продаю їх.
- Я ріелтор, живу за рахунок комісійних.
- Я володію клінінговою компанією.
Так, підприємцем можуть бути не всі. Так само, як не всі можуть бути піаністами, фізиками, стриптизерами, аналітиками, економістами, червонодеревниками, гравцями в покер, спортсменами, нейрохірургами, адвокатами, біологами та дизайнерами.
Підприємець нітрохи не унікальніший за інших. Звичайна робота.
