Письменник і мандрівник Кріс Гільбо розповідає, як правильна життєва розповідь допомагає вийти з глухого кута.
Історії всесильні. Якщо необхідно написати хітовий сценарій, підготувати вірусний виступ на TED або просто укласти угоду… вам потрібна хороша історія.
Оповідання, які ми розповідаємо собі, не виняток. Вони часто перетворюються на безперервний монолог самоаналізу. Ми підбадьорюємо і підтримуємо себе, або, навпаки, критикуємо і переконуємо.
Оповідь стає ще потужнішою, якщо походить із першоджерела. Зрештою, хто знає вас краще, ніж ви самі?
Звичайно, одна з цих історій – надихаюча – набагато краща за інші. Якщо ви зловите себе на тому, що постійно себе критикуєте, буде корисно змінити розповідь.
Але тут виникає проблема. Більшість із нас не можуть раптово вирішити стати позитивними. Це не перемикач, яким клацаєш, опинившись у темній кімнаті.
Чому ні? Тому що історії – це сила! Якщо ви вже вірите в одну історію, поміняти її на іншу зовсім непросто.
Попросити когось змінити розповідь все одно що сказати напруженій людині, що треба розслабитися: як правило, це не дуже ефективно.
Рішення полягає у виборі правдоподібної історії
Зазвичай я не кажу “будьте реалістами”, адже реальність – це те, що ми створюємо. Ви змінюєте реальність. Ваша реальність суб’єктивно (або навіть об’єктивно) відрізняється від чиєїсь іншої.
У цьому випадку корисно бути реалістом – за вашими власними стандартами. Зрештою, вам доводиться вірити в ту історію, яку ви намагаєтеся прийняти!
Якщо вам важко дотримуватися певної звички, то неправильно розповідати собі історію про те, що ви більше ніколи не зазнаєте невдачі:
Тренуватися було важко, але відзавтра ти будеш пробігати по п’ять миль щоранку. Ти ніколи не будеш забувати робити розтяжку. Тричі на тиждень ти займатимешся в тренажерному залі, піднімаючи тяжкості, а у вільний час ходитимеш на заняття йогою. Берися за справу!
Більш правильний спосіб – спочатку придумати історію, в яку ви повірите. Наприклад:
Дотримуватися плану вправ було непросто, але завжди є можливість почати заново, якщо зіб’єшся зі шляху. Приготуй одяг для тренувань, щоб уранці одразу вийти. Просто зроби це завтра, а потім уже подумаєш про наступний день!
Природно, я випробував цей експеримент на собі. Нова книга, яку я пишу, займає більше часу, ніж хотілося б. Було непросто вибрати глави і знайти натхнення.
У певний момент внутрішня розповідь про книгу стала досить негативною:
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Ти ніколи не закінчиш цю книжку. Чому ти вирішив, що напишеш її? Твої найкращі дні як автора залишилися позаду (і так далі…).
Звісно, такий наратив не дуже корисний. Не потрібно бути доктором наук у клінічній психології, щоб побачити, що це підриває фактичну роботу, частково або значно.
Але протилежна історія здалася мені неправдоподібною. Я не міг просто сказати собі:
Ця книга буде приголомшливою. Ти великий письменник. Просто сядь у крісло, і розділи потечуть самі собою. 1000 слів на день – це твоя норма? Пиши по 2000!
Чому я не сказав собі цього? Тому що не вірив.
Я спробував розробити правдоподібну історію, яка буде більш позитивною і більш реалістичною. Щось на кшталт:
Так, це важко, але в тебе таке вже бувало. Якщо будеш ховатися від роботи, нічого не станеться, але якщо ти не будеш сидіти склавши руки, врешті-решт у тебе щось вийде. Можливо, сьогодні в тебе не вийде написати 1000 слів, але, може, зробиш начерк з якоїсь теми? Якісь позначки на полях? Вступ до одного розділу? Просто почни, а потім подивишся на результат.
Ви зрозуміли ідею. (І так, коли я розмовляю сам із собою, я схильний бути багатослівним.)
Найкраща розповідь – позитивна, але правдоподібна
Подумайте про це так: вірте в себе і вірте собі.
Якщо ви постійно вигадуєте негативні історії про себе, то чекайте наслідків. З часом ви починаєте моделювати поведінку, за яку звинувачуєте себе, а цей цикл важко розірвати.
Замість надмірних обіцянок (“все буде чудово”) скажіть собі щось підбадьорююче, позитивне, корисне та реалістичне.
Які умови вам потрібні для реалістичної історії? Що ви зміните, щоб відчути себе так, як потрібно?
