Засновано на реальних подіях. Три роки тому моя дружина зіткнулася з труднощами під час пошуку роботи, попри дві вищі освіти, великий досвід у продажах, купу нагород, заслуг і великий список інтернаціональних компаній у резюме.
Причина була в тому, що вільних вакансій, які б відповідали її досвіду, у нашому місті не було. Переїжджати вона не хотіла (мене куди подіти?!), а на посаду нижче її не хотіли брати, пояснюючи це страшним словом OVERQUALIFIED. Якщо простою мовою, то ейчари думали, що вона не захоче опуститися до роботи на позиціях, нижчих за ті, які обіймала. А займала вона довгий час позиції управлінські.
Роботодавці та рекрутери називають фахівців занадто високої кваліфікації “оверкваліфайдами” (від англійського слова overqualified – надкваліфікований). Це професіонали, чиї компетенція і досвід ширші, ніж потрібні для конкретної вакансії.
У якийсь момент все-таки знайшлися люди, які повірили в неї і взяли на посаду без підлеглих, де все залежить виключно від її зусиль.
У підсумку ми збираємося відвідати Ісландію. БЕЗКОШТОВНО. Річ у тім, що другий рік поспіль дружина перемогла в номінації “Найкращий співробітник”. І цього разу нагорода – поїздка в Ісландію на двох.
Три висновки за підсумками ось цього поста.
- Не варто мислити шаблонно, коли набираєте людей на роботу. Якщо людина вміє керувати, це не означає, що вона розучилася “працювати руками” за час сидіння в директорському кріслі.
- Якщо співробітник не хоче кар’єрного зростання тут і зараз, це не означає, що він ледар або не має амбіцій.
- Якщо людина прийшла до вас із директорської позиції на пересічну посаду, це далеко не завжди означає, що вона йде сюди від безвиході, з метою перечекати, поки не знайде кращого місця або з бажанням підсидіти керівника. Можливо, вона просто вирішила, що не хоче “правити світом”.
Коротше, не все так однозначно в цьому питанні. Як і в багатьох інших. Ну ви зрозуміли.
