Це мої перші оформлені в текст думки на тему після а) півроку роботи в компанії на букву G б) після бекграунду до цього в невеликих компаніях до 30 осіб.
Розповім, що було незвично спочатку
- Півроку = ти встиг познайомитися і налагодити взаємодію з людьми, з якими працюєш щільно, – а всіх інших усе ще не знаєш. У маленьких компаніях за півроку ти вже вовк, який усе про всіх зрозумів і з усіма пиво попив. А у великій можна стабільно щотижня знайомитися з кимось, а з кимось і взагалі ніколи не перетнутися, тому що у вас різні зони відповідальності і завдання.
Перший час я навіть стресувала на цю тему, бо приходиш на нову зустріч – а там знову всі люди нові. Через два-три тижні це минуло, коло близької взаємодії усталилося, стало зрозуміло хто де.
Підпишіться на наш Телеграм. Там ви знайдете анонси нових матеріалів та приємні бонуси
Загалом, треба бути готовим до великої кількості “так, а хто за це відповідає”, “а до кого йти”, “а це до кого блін”.
Але це не дуже страшно і швидко звикаєш, just saying.
- Півроку = ти починаєш в’їжджати, де можна поліпшити процеси. Я раніше думала, що корпорація – завжди бездоганна машина, але, звісно, це не завжди так, бо завдання різні, часто великі, творчі та нові. Уміння підлаштуватися або навпаки вийти з пропозицією в новому процесі – це супер. Зазначу, що якийсь боженька винайшов типові бріфи на типові задачі, це сильно рятує час.
- Півроку = ти щодня одночасно в ролі і замовника, і виконавця, запитуєш з 10+ колег по каналах і “тримаєш відповідь” перед ну приблизно так само 10+ колегами і партнерами, а іноді ще й з’являються зовнішні підрядники. Загалом, 70% часу я з кимось розмовляю, зідзвонююся, листуюся, коментую. У час, що залишився, зводжу таблиці й ставлю завдання.
Ось такі пироги.
Стали б працювати в такій історії чи ви за камерні колективи?
