Це мої перші оформлені в текст думки на тему після а) півроку роботи в компанії на букву G б) після бекграунду до цього в невеликих компаніях до 30 осіб.
Розповім, що було незвично спочатку
- Півроку = ти встиг познайомитися і налагодити взаємодію з людьми, з якими працюєш щільно, – а всіх інших усе ще не знаєш. У маленьких компаніях за півроку ти вже вовк, який усе про всіх зрозумів і з усіма пиво попив. А у великій можна стабільно щотижня знайомитися з кимось, а з кимось і взагалі ніколи не перетнутися, тому що у вас різні зони відповідальності і завдання.
Перший час я навіть стресувала на цю тему, бо приходиш на нову зустріч – а там знову всі люди нові. Через два-три тижні це минуло, коло близької взаємодії усталилося, стало зрозуміло хто де.
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Загалом, треба бути готовим до великої кількості “так, а хто за це відповідає”, “а до кого йти”, “а це до кого блін”.
Але це не дуже страшно і швидко звикаєш, just saying.
- Півроку = ти починаєш в’їжджати, де можна поліпшити процеси. Я раніше думала, що корпорація – завжди бездоганна машина, але, звісно, це не завжди так, бо завдання різні, часто великі, творчі та нові. Уміння підлаштуватися або навпаки вийти з пропозицією в новому процесі – це супер. Зазначу, що якийсь боженька винайшов типові бріфи на типові задачі, це сильно рятує час.
- Півроку = ти щодня одночасно в ролі і замовника, і виконавця, запитуєш з 10+ колег по каналах і “тримаєш відповідь” перед ну приблизно так само 10+ колегами і партнерами, а іноді ще й з’являються зовнішні підрядники. Загалом, 70% часу я з кимось розмовляю, зідзвонююся, листуюся, коментую. У час, що залишився, зводжу таблиці й ставлю завдання.
Ось такі пироги.
Стали б працювати в такій історії чи ви за камерні колективи?
