Минулого року відкрили дві позиції керівник клієнтського сервісу і керівник маркетингу.
Провели вже кілька десятків зустрічей-співбесід. Першу вакансію закрили внутрішнім кандидатом. І ось учора, я наче з потягом у лобову зустрівся. Виявив одну закономірність.
Кандидати не ставлять запитання про компанію, куди та під що вони взагалі вписуються? Та й загалом майже не вивчають компанію перед співбесідою.
На зустрічі розповідають про себе і про свій досвід, але нічого не запитують. Чому вони не лізуть під шкіру? Адже позиція керівника – це відповідальність (за що я відповідаю?), це ті самі KPI (як мене оцінюють?), це управління людьми (хто в мене в команді?), це управління ресурсами (які ресурси та як даєте для досягнення цілей?) і, звісно, робота в команді з іншими керівниками (хто вони? як у компанії ухвалюють рішення? як я можу впливати на процеси в компанії?).
І ще специфічні питання, наприклад маркетингу про продукт, клієнтів, конкурентів, канали тощо….
Але зустріч чомусь зводиться до формату подобається не подобається, як людина. Це безумовно важливо, а що далі?
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Хороша людина – не професія.
Дивишся в резюме, роки досвіду в серйозних компаніях, результати визначені, амбіції визначені, начебто все смачно, а розмова в підсумку якась не конкретна.
За свою менеджерську кар’єру я найняв, напевно, вже не одну сотню людей. І всі цікавляться якимись деталями роботи, а від ТОП менеджера чекаєш, що він душу з тебе витягне…
І ось що, судячи з системи, справа схоже не в них, а в нас. Що ми робимо не так? Що я роблю не так? Я в локальному глухому куті.