Навіяло сюжет книги в модному жанрі про попаданців!
Усе починається з того, що на стартапера, який поспішає в коворкінг, наїжджає машина. Але він не вмирає. А опиняється в дивному місці, де невідомий Голос каже йому: “Ось тобі шанс показати, на що ти здатний”. Після чого він прокидається в тілі власника магазину залізних виробів у провінційному містечку в альтернативній реальності.
Оскільки він зберіг усю свою стартаперську пам’ять, він починає показувати себе. Тобто застосовувати у своєму залізному магазині весь набір найкращих практик маркетингу, організації бізнес-процесів та інших вивчених ним у минулому житті прийомів.
Цьому він і присвячує все своє життя. Тому безперервному процесу висування гіпотез, експериментів, спроб, помилок і успіхів присвячена основна частина книги.
На початку останнього розділу з почуттям виконаного обов’язку він помирає у своїй квартирі над магазином під невтішні ридання рідних. Після чого знову опиняється в тому самому дивному місці, де той самий Голос запитує:
Я тебе що, посилав сюди, щоб ти налагодив роботу залізного магазину в Задрищенську?
А наш герой здивовано:
А я думав, що це правила гри такі.
І на цьому книга закінчується, бо другого шансу Голос йому не дає.
Чим ще міг зайнятися головний герой, адже він зробив те, що вмів? Чого, блін, хотів від нього цей Голос?
Щоб він закрив до біса цей магазин, поїхав із Задрищенська – і зайнявся б якоюсь більш перспективною темою в більш перспективному місці. Навіть якщо диво і перенесло його в тіло власника магазину залізних виробів у Задрищенську.
Через обставини або з власної волі ми часто впилюємося в якісь історії – які обов’язково хочемо доштовхати до успіху.
Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
По-перше, тому що вони в нас уже є. А по-друге, тому що ми думаємо, що будь-яку річ можна змусити злетіти ракетою, якщо досить сильно напружитися. Але це не так! “Використати шанс” – це не продовжувати всіма силами тягнути те, що в тебе є. А прагнути до того, чого в тебе немає 
При цьому те, що в тебе є – не завжди можна перетворити на те, чого в тебе немає 
Тому найголовніше мистецтво засновника – це не тільки “починати” чи “тягнути”, а ще й “кидати”. Навіть якщо це якимось дивом на нас звалилося. Тягнути багато хто з нас уже вміє. А ось кидати – далеко не всі.
А де твої найбільші шанси – у тому, що в тебе є, чи в тому, чого немає?
