Останнім часом дедалі частіше чую міркування про те, що підприємці – якісь особливі та спеціальні люди. Що, мовляв, і навички в них, і майндсет, і толерантність до ризику вища, і що зі стресом вони справляються краще, ніж “звичайні” люди, і що вони грандіозні нетворкери, і що нескінченно помиляються і йдуть далі, не втрачаючи ентузіазму.
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Подібні судження я не сприймала всерйоз, але рівно доти, доки я випадково не натрапила в Ризі на книжку Entrepreneurial Myth. Цей текст підштовхнув мене до двох думок, якими хочу поділитися:
- Підприємці – звичайні люди. Серед них є ті, хто більш толерантний до ризику, і ті, хто менш. Є круті нетворкери, а є тихоні, є класні оратори, а є ті, хто не може виступити публічно, є візіонери, а є виконавці. У нас все одно так, як і скрізь і в усіх. Не вірте, якщо хтось каже, що підприємці – особливі.
- “Підприємницький міф” заважає жити самим підприємцям і тисне на них. Образи всемогутнього Форда, Маска, you-name-it, буквально стали ідолами, які диктують управлінцям і творцям бізнесів, якими треба бути. У підсумку підприємці, озброївшись забобонами, замість того, щоб робити бізнес, вдають із себе суперменів, вигорають і виїжджають на ретріти.
Немає ніякої підприємницької палати мір і ваг. У будь-якому сегменті: підприємницькому чи ні, є різні люди, ніхто не потрапляє під опис “надлюдини”. Не варто шукати патерни там, де їх бути не може. Вибачте, якщо я когось розчарувала цією новиною.
