“Не можна обманювати маму й тата!”, – суворо говоримо ми. На роботі – очікуємо чесності від підлеглих і начальства. Навіть одна з Десяти заповідей забороняє лжесвідчення.
Хоча, власне кажучи, чому б і не збрехати? Присвятимо цей післяпершоквітневий тиждень обговоренню обману і брехунів.
Обман це зовсім не якась специфічна людська вада. Радше навпаки – у природі він повсюди. Метелики з колами-очима на крилах вводять в оману птахів. Для бактерій і вірусів обдурити імунну систему, видавши себе за “свого”, мало не основне завдання.
Важливість обману настільки сильна, що перемагає навіть базові біологічні правила. Паличники, прагнучи бути ідеально схожими на гілочку, відмовилися від двосторонньої симетрії, властивої 99% видів.
Загалом, обман – розумний і потрібний, з точки зору еволюції, феномен. Ну а ми, люди, вдосконалили його – як і інші знаряддя праці. Особливо у світі бізнесу.
Тож не завжди є сенс витрачати сили на створення реальної переваги. І вже тим більше не варто здаватися. Немає можливості обшити деревом – робимо імітацію із пластику. А подальша робота над достовірністю, цілком може призвести до того, що наша імітація стане популярнішою за справжні колоди.
Звичайно, свідомо обманювати простіше тих, кого не знаєш особисто. Наприклад, у тиші кабінету легко розробити схему викладки в супермаркеті, що підштовхує купувати прострочення. Маркетолог тут як пілот бомбардувальника – жертви далеко і непомітні. Брехати ж в обличчя конкретному покупцеві – як використовувати багнет у ближньому бою. Психологічно важче і потребує тренувань.
Загалом обман у світі бізнесу, доведений до досконалості, швидше стає унікальною конкурентною перевагою.
