Ми останнім часом багато уваги приділяли питанню переговорів. Ця стаття також має певне відношення до цього питання і здатна не тільки поліпшити ваш настрій, але і збільшити своєрідний арсенал парламентера. Отже, вашій увазі пропонується путівник по поганим манерам для джентльменів за авторством Сема Лейта (літературний редактор журналу The Spectator). Сем Лейт впевнений, непристойна поведінка не є винятковим привілеєм аристократії. Нувориші також повинні заявити про своє право на вульгарність.
Як кажуть, джентльмен ніколи не буває грубим ненавмисно. Варіанти цього висловлювання, зазвичай приписуваного Оскару Уайльду (оскільки, як зауважив Черчілль, всі висловлювання рано чи пізно приписують Оскару Уайльду), повторюють мінімум сотню років. Проте, вимовив це Уайльд чи ні, знаменитий автор афоризмів створив більше питань, аніж відповідей. Хотілося б зрозуміти, наскільки часто джентльмени стають навмисно грубими. Кожен, хто хоча б раз зустрічався з представниками цієї англійської аристократії, зрозуміє, що я маю на увазі.
Зміст статті:
Химерне багатослів’я
«Ти як – полюєш? Стріляєш? Ключкою махаєш?» – це звичайні жарти, які кожен може розпізнати, але не кожен розуміє. Якщо ви говорите, наприклад «Будь здоровий! (Gesundheit!)», ви автоматично виявите себе як простолюдина. Або, щоб бути точним, як людина, яка не відвідувала школу.
«Ти в школу ходив?»- це не те питання, на яке потрібно відповідати:
«Так, у мене три атестати!».
Якщо не знаєте, що відповісти, просто пробурмочіть з усмішкою:
«Боюся, я інші місця відвідував».
Таке химерне багатослів’я, як, наприклад. «Чи не сильно вас стурбує?..», «Я буду дуже і дуже вдячний, якщо ви…», «Вибачте великодушно…», що представники середнього класу шанують за хороший тон, виглядає жахливою вульгарністю у вищому суспільстві. Серед людей, ванни яких наповнені гарячою та іржавою водою, а тканина рушників хрумтить. І хто спить на простирадлах, які, як і їхні господарі, віддають крижаною прохолодою. І давайте не забувати про надзвичайну (для незвичних вух) небагатослівність традиційної аристократії в побуті, коли мова заходить про такі звичні для більшості людей вирази, як «вибачте», «прошу вибачення…» або «Я не цілком зрозумів…». Всі підручники (гарного тону) говорять нам, що потрібно просто запитати:
«Як?».
Слід просто пам’ятати, що всі ці грубі репліки і вигуки в основному несуть в собі здоровий гумор. «Ти як – полюєш?»- це просто спосіб підтримати ввічливу розмову і визначити коло спільних інтересів. «Ти в школу ходив?»- це спроба визначити спільне коріння і віддати їм належне в надії завести ностальгічну бесіду на тему, скажімо, п’ятибальної системи.
А «Як?- лише звук, який видають джентльмени, що погано чують, коли потрібно щось сказати. Це аристократичний варіант «типу того» або «ну ні». Як продемонстрував Вудхауз, це слово може служити і вітанням («Що?»), і невизначеним вигуком («Як воно тобі, а?»).
Грубити, і не ображатися
При цьому для деяких грубість стає справжнім мистецтвом. Наприклад, мені доставив задоволення один епізод зі спогадів гонконгського бізнесмена і світського лева Девіда Тана, описаний його співавтором-редактором в газеті Financial Times.
Їх перше знайомство відбулося під час телефонної розмови. Вона запитала його, не хотів би Девід написати що-небудь про дизайн інтер’єрів. «Ні!» – гаркнув він у відповідь. – «Дизайн інтер’єрів – це лайно!». Анітрохи не зніяковівши, вона закричала у відповідь: «Прекрасно, так і напишіть!». Що і було зроблено. Так і треба чинити. На постріл відповідати пострілом. Коли всі грублять, ніхто не ображається, і з’являється розуміння, що ви розмовляєте з рівними. Це приблизно, як врізати акулі по носі.
Ставши співавтором, Тан продовжував грубити. Коли гості, включаючи «знатних осіб, політиків і знаменитостей», засиділися пізніше часу, позначеного для прийому, присвяченого виходу книги, він (знову) заричав: «валіть на ..! Вечірка закінчена».
Я тільки думаю, що ж залишається робити товстосумам незнатного походження? (фінансовий стан Тана має відносно давню історію). Незрозумілий той факт, що від персон найбільш чистих і благородних явно очікують, що вони будуть виражатися, як шевці, ставитися до слуг, як до худоби, а до гостей як до слуг.
Непристойна поведінка: Положення зобов’язує
Водночас якщо зобов’язана всім сама собі людина продемонструє погані манери-хорошими прикладами можуть служити Роберт Максвелл, Харві Вайнштейн, Річард Десмонд, Філіп Грін і Дональд Трамп, – у оточуючих при цьому сформується образ не милого дивака, але декласованого хама. На перший погляд все це звучить абсолютно безглуздо. Зрештою, ті. кому сходить з рук грубість, снобізм і зарозумілість, придбали свої відмінності по капризу крові; а ті, хто змушений робити обережні кроки, щоб уникнути розпалювання заздрості і невдоволення (або снобізму), повинні, як вам здається, заслужити певну довіру зі своїми самостійно заробленими мільярдами. Але ці міркування просто не працюють.
“Положення зобов’язує”. Ця фраза підкреслює ідею, що щасливчик від народження несе свої зобов’язання по відношенню до людей, нижчих за положенням, і суспільству в цілому. Але на практиці, здається, працює протилежний принцип. Благородство як би дає право на те, що з вашого боку може бути непристойна поведінка будь-якого ступеня, в той час як нувориші повинні зберігати скромність щодо свого стану. Це дуже несправедливо.
Будь я новоспеченим багатієм, я б постарався змінити ситуацію на свою користь. Я б з’явився в клуб типу White s або Brooks’s, підкрався до першого ліпшого герцогу і гаркнув: «Здорово, герц! Досить бухати! Вали звідси на!». Це не зовсім та класова війна, яку пророкували Маркс і його послідовники, але, як мені здається, явний крок на шляху до прогресу.
