Усе-таки правильні засновники стартапів відрізняються від звичайних людей. Одна з важливих відмінностей – реакція на невдачі.
У звичайних людей після невдач опускаються руки. У правильних засновників – з’являється драйв. Спробувати зробити це по-іншому. Або спробувати зробити щось нове.
Побачив сьогодні цей ефект наживо під час розмови із засновником – у якого спочатку став розсипатися попередній проєкт. А потім так і не злетів один і другий проєкт, які мали прийти йому на зміну.
Що в результаті?
Засновник планує нову спробу злетіти. А команда вже в кінець демотивована – і вмовляти їх піти на новий ривок не особливо виходить. Та й наскільки надійно тягнути за собою людей вічними вмовляннями? Схоже, що на новий проєкт простіше набрати нових людей з ринку.
До речі, це ще й причина того, чому неправильні засновники не можуть знайти в собі сили кинути проєкт, що не злітає. Тому що тоді це виявиться невдачею – після якої він знає, що опустить руки. Ось він і тягне його далі. Переконуючи себе, що проєкт вдалий – а це всього лише тимчасові труднощі.
Загалом, звичайних людей невдачі демотивують. А правильних засновників – мотивують. І тут же, як зазвичай, виявляється, що унікальних ідей немає 
Бо ще Вінстон Черчилль сказав, що успіх – це “вміння рухатися від невдачі до невдачі, не втрачаючи ентузіазму”.
Щось не виходить із поточним проєктом? Не засмучуйся! Тільки не тому що “з ним усе буде добре”… а тому що ти завжди зможеш придумати що-небудь ще!
