Це найпопулярніша відповідь у моєму опитуванні, нумо розбиратися.
Коли хтось критикує нашу роботу, дуже важливо зрозуміти. Критикують не тебе як людину, а результат твоєї роботи. Коли я вказую на помилки співробітників, як у керівника у мене одна мета – не допустити цих помилок у майбутньому.
Якщо співробітник робить цю помилку вдруге, я намагаюся зрозуміти причину вже в ньому, але оскільки я досить лояльний керівник – роблю це м’яко.
Однак не всі люди мають емпатію, тому часто переходять межі особистого, не зі зла, а від незнання. Щоб вас не травмували слова людей, з мого досвіду, важливо усвідомити 2 речі.
- людина злиться не на вас, а на ситуацію і не звершення своїх планів.
- якщо людина переходить межі, про це потрібно одразу м’яко сказати, я зазвичай говорив “а ви зараз навіщо на мене підвищуєте голос?” Або просто дивився на людину як на ту, що вчинила якусь дурню, дивився мовчки, поки людина не вибачалася.
Але….
Що якщо ти справді твориш дичину раз за разом? Що якщо не виконуєш обіцянки? Що якщо не досягаєш планів і у тебе тільки відмовки?
Тут мені допомогло:
- не обіцяти більшого, ніж можу зробити, а навпаки давати занижені очікування, а потім робити нормально.
- дати замовнику або керівнику план, як я буду діяти з термінами і проміжними цілями.
Зараз кожен мій замовник терпляче слідує моєму плану і розуміє що і навіщо я роблю.
У моєму житті вже давно не було критики і наїздів, оскільки я перестав бути людиною, з якою це прокотить. Я не жорсткий, просто коли в тобі всередині немає сумнівів, почуття чини, самозванця – ти бездоганний, і навіть якщо косячиш, немає сенсу тебе сварити, бо й так видно, що ти зробиш усе, щоб самому розрулити цю ситуацію.
