Багато засновників прагнуть того, щоб люди користувалися їхнім сервісом хоча б 3-4 рази на тиждень. Типу не надто рідко, але й не надто часто. Виявляється – це погана мета!
Є метрика, звана “L-крива” (L-ness curve). Вона являє собою розподіл кількості користувачів, які використовують сервіс певну кількість разів за період. Якщо ми вважаємо періодом тиждень, треба порахувати, скільки людей користувалося сервісом тільки раз на тиждень (L1), двічі (L2), тричі (L3) і так далі – і побудувати з цих величин графік.
У “так собі” сервісів ця крива явно нахилена вправо – кількість використань на тиждень рівномірно зменшується.
У хороших сервісів вона схожа на криву посмішку, задерту зліва. Кількість людей, які користуються сервісом 1-2 рази на тиждень – більша, ніж людей, які користуються ним 6-7 разів на тиждень.
А у відмінних сервісів – це крива посмішка, висмикнута праворуч. Кількість людей, які користуються сервісом 6-7 разів на тиждень – більша, ніж людей, які користуються ним 1-2 рази на тиждень.
Хороші та відмінні сервіси об’єднує одне – у них явний провал за кількістю людей, які користуються сервісом 3-5 разів на тиждень.
Тобто хорошими і чудовими сервісами користуються, як правило – або а) зрідка, але регулярно, або б) постійно. Але не “середньо”!
“Середній” користувач – це, напевно, той, хто ще не встиг вбудувати використання сервісу у звичний шаблон поведінки. А отже – є ризик, що він взагалі відвалиться. Тому стартапу краще цілитися “в краї”. Або на впевнене використання сервісу раз на тиждень. Або відразу на щоденне. А в реальності тоді й вийде та сама “посмішка”, піднята до одного з країв і провалена в середині.
Загалом, це ще один прояв старого доброго життєвого принципу – ніколи не прагни до середини. Вона “золотою” не буває 
