На які параметри я звертаю увагу при обліку своїх проєктів

Розповім про те, на які параметри, найчастіше, я дивлюся в обліку за своїми проєктами і напрямками:

1. Маржинальність – потрібно для розуміння, наскільки вигідно займатися цим проєктом або напрямом. Якщо маржинальність агентства нижча за 15%, то, гадаю, що набагато простіше нічого не робити взагалі і спрямувати ці гроші не на розвиток бізнесу, а тупо на банківські депозити або фондовий ринок. Можна мати приблизно таку саму прибутковість з набагато меншими зусиллями. Далі про показники, але не сильно заглиблюючись, щоб не роздувати пост.
2. Рентабельність – для оцінки ефективності.
3. Дохід на 1 годину трудовитрат – потрібно для планування трудовитрат за напрямками в майбутньому. Прибуток є? Норм! Маржинальність і рентабельність на допустимому рівні? Норм. Тоді можна розподіляти свій час на ті напрямки (не експериментальні), які найбільше качають прибутку.

В обліку своїх фінансів відстежую два важливих показники: (темп приросту виручки – темп приросту всіх витрат) – важливо для розуміння картини, чи не надто швидко зростають витрати по відношенню до виторгу, рентабельність продажів (якщо по-простому, то скільки залишається чистого прибутку від загальної частки виручки),

В агентській історії всі процеси приблизно у всіх однакові. Після виходу з рутини і делегування (потрібно вчитися цьому окремо), потрібно правильно вести облік. Однією з моїх помилок (або страхів) була відсутність обліку “зарплати на себе”. Правильно рахувати себе як цілу одиницю, щоб можна було замінити в будь-який момент. За цю зарплату, щоб можна було знайти людину і поставити в процес.

Навіщо взагалі це все робити? – це ж стільки часу потрібно, щоб просто хоча б навіть заповнити ці дані. Все правильно, на початковому етапі, напевно, сенсу цим займатися немає, особливо, якщо немає бюджетів. Якщо закладається хоч якась серйозність у напрямі (з мінімальним терміном у 1-2 роки, наприклад), то всі дані потрібні на майбутнє, щоб розуміти динаміку або приймати в якійсь точці, що потрібно фіксувати збиток, щоб зупинитися. Або злізати з дохлого коня, якщо бачимо, що наші зміни не приводять до позитивних результатів уже довгий час.