Вибачте, я вас забайтив на заголовок. Насправді, зараз буду лаятися.
Два роки як конференції переїхали в онлайн і, здавалося б, час навчитися проводити їх нормально. Ха (3 рази)! Середній рівень онлайн-конфи – просто жахіття.
При цьому все, що проводиться в офлайні, зазвичай на дуже хорошому рівні. Минулого року виступав на одному заході. Був гібридний формат, хлопці цілу студію зібрали. Окрема кімната з гримом і їжею (ось це я розумію, підхід до справи).
Але повернемося до онлайну. Начебто складнощів мінімум, головне людей зібрати, а каву вони собі якось самі організують. Досить мінімальної адекватності, на мій скромний погляд. Зазвичай же організатори вважають інакше. Точніше, я поняття не маю, що вони там вважають. З мого досвіду 9 із 10 онлайн-заходів організовано жахливо.
- Косяк 1. Є така хороша практика: заздалегідь зателефонувати і все перевірити (зв’язок, звук, презентацію). Останнім часом це почали робити мало не за 5 хвилин до виступу. А якщо в мене нічого не працює.
- Косяк 2. Ну це гаразд, скоріше дрібниці. Частенько ведучі (якщо вони взагалі є) приходять із поганим зв’язком: усе лагає, кряхтить і трясеться. А ще вони чомусь обожнюють сидіти де-небудь у публічному місці. Питання: їм настільки все одно чи це для того, щоб ми насолодилися офіціантами, які дефілюють?
- Косяк 3. Нещодавно мене попросили “все завершити, бо мені потрібно піти трохи раніше”. Я спочатку довго сміявся, але потім зрозумів, що це не жарт. Одразу уявив концерт Металіки, де їм організатор каже: “Хлопці, ви там потім ще глядачам пальта видайте з гардероба, а то мені втекти потрібно”. Я, звісно, не Джеймс Гетфілд, проте ж.
- Косяк 4. Таймінги – моє улюблене. Коли немає нормальної модерації (знову привіт організаторам), весь розклад летить під три чорти. А в мене починає їхати дах від злості. Усі люди зайняті, час на вагу золота, але ні, посидь зайву годинку, потусуйся на нашій славній конфі, подивися на офіціантів!
- Косяк 5. Є чітке відчуття, що ті, хто ці конференції роблять, ставляться до них (тут хочеться матом написати) як до онлайн-дзвінка з не найважливішими людьми. Наприклад, коли тобі щось хочуть продати і витягли через силу на дзвінок. А ти сидиш з праски, в машині, на трасі десь під Полтавою.
Звісно, є й винятки. Бувають ідеальні конференції в онлайні. Але вони на вагу золота і кожна навіки в сердечку.
Мораль? Немає моралі, тільки заклик: якщо робите щось в онлайні, робіть нормально (я навіть не прошу “добре”). Ми всі на це заслужили: і глядачі, і спікери.
