План для лідера на один тиждень від бізнес-тренера Патриції Омокі.
Одна з найбільш некомфортних ситуацій для лідера – коли він просить підлеглих висловити свою думку, а у відповідь – мовчання.
Нещодавно я стала свідком такого сценарію. На жаль, у цьому випадку керівник погіршив ситуацію, відповівши на мовчання команди спалахом гніву. Потім він запитав мене:
Що не так із цими людьми? Я сказав, що хочу знати, що вони думають, але вони мовчать і не відповідають.
Як коуч із розвитку лідерських якостей і консультант із позитивної психології я постійно бачу, як проявляються подібні незручні взаємодії. Найчастіше причина криється в одному надзвичайно важливому моменті – у відсутності психологічної безпеки. Коли люди не почуваються в безпеці, вони не відчувають свободи і мовчать, навіть якщо їм дозволяють говорити.
Де криється страх
Так, люди в буквальному сенсі бояться – і цей страх може бути спричинений різними причинами, які можуть вас здивувати.
Ось що я чула від людей у командах зі складною динамікою:
- Вони бояться, що якщо заговорять і поділяться неприємною правдою, це їм відгукнеться пізніше.
- Вони не впевнені в собі (так, навіть ті, хто здається занадто самовпевненим) і вважають за краще залишатися в тихій зоні комфорту, ніж кидати виклик керівництву.
- Вони побоюються, що якщо їхні слова не сподобаються менеджеру, це вплине на можливість підвищення або, що ще гірше, зробить головним кандидатом на звільнення.
- Вони бояться, що колеги та керівники ставитимуться до них без симпатії або навіть піддадуть остракізму.
- Працюючи з керівниками, я бачу, що їм потрібно зрозуміти нейробіологію, що лежить в основі поведінки співробітників. Це призводить до осяянь, які допомагають розвинути здоровішу командну динаміку.
Наприклад, модель SCARF, створена Девідом Роком з Інституту нейролідерства, – чудовий спосіб засвоїти сенс складних командних взаємодій. Рок виявив п’ять соціальних чинників, які викликають реакцію мозку на загрозу або винагороду. Вони складають абревіатуру SCARF:
- Статус (Status) – це відносна важливість у групі (“Чи поважають мене і чи вважають мене важливим?”).
- Визначеність (Certainty) – це бажання мозку передбачати майбутнє (“Чи можу я передбачити, що буде далі?”).
- Автономія (Autonomy) – це відчуття контролю над своїм життям і роботою (“Що я можу контролювати?”).
- Соціальні зв’язки (Relatedness) – це відчуття безпеки у стосунках з іншими людьми (“Чи я свій? Чи підтримують мене оточуючі?”).
- Справедливість (Fairness) – прагнення до справедливості та рівності в ситуаціях (“Чи справедливо до мене ставляться?”).
Люди повинні почуватися в безпеці в цих п’яти сферах, щоб відмінно працювати і не боятися ризикувати.
З іншого боку, коли мозок відчуває загрозу, він запускає реакцію “боротися, тікати або завмерти”, коли серце б’ється швидше, долоні потіють і ви відчуваєте потребу втекти. Логічний мозок відключається, а емоційний бере гору. Здатність співпрацювати, проявлятися творчо і бути продуктивним членом команди значно знижується.
Перехід від судження до цікавості
Люди відчувають, коли лідер насправді хоче зрозуміти їх. Якщо керівник справлятиметься з цими незручними ситуаціями за допомогою знань про нейробіологію, виявляючи цікавість і щире бажання зрозуміти оточуючих, люди почнуть відчувати себе в більшій безпеці. Цікавість – це більш невимушена і тонка енергія, ніж та, що керується страхом осуду.
Є п’ять практичних кроків, які можна зробити за тиждень, щоб втілити в життя висновки цієї статті.
Підвищити особисту обізнаність
Пройдіть безкоштовний тест SCARF від Інституту нейролідерства. Ця оцінка покаже, який із п’яти тригерів SCARF впливає на вашу роботу і реакцію.
Також можете порекомендувати своїм співробітникам зробити те саме, щоб кожен міг краще зрозуміти рушійні сили та перешкоди в групі.
Шукайте спільні закономірності у членів команди
Зробіть крок назад цього тижня і поспостерігайте за динамікою командних зустрічей та особистих бесід. Зверніть увагу на тих, хто виглядає так, ніби йому незручно поговорити з вами. Які з основних “дзвіночків” спрацьовують?
Звертайте увагу на свої тригери та відточуйте реакції
Вивчіть власні передбачувані тригери (так, вони є в кожного). Посміхніться, коли помітите, що вас “заводять” одні й ті самі речі знову і знову. Наприкінці дня протягом наступних кількох днів записуйте ці моменти.
Потім програйте ці ситуації в розумі так, як вам хотілося б їх бачити. Це допоможе створити нові нейронні шляхи в мозку, тож наступного разу, коли ви опинитеся в схожій ситуації, ви будете готові відреагувати інакше.
Пам’ятайте, що якщо ви зміните стиль танцю, оточуючі теж муситимуть пристосуватися і танцювати по-іншому.
Дайте волю цікавості на 1 тиждень
Будьте смиренними. Не потрібно припускати, ніби ви знаєте, що відбувається з оточуючими, натомість постарайтеся зрозуміти їх. Проявіть цікавість і щиру зацікавленість у тому, щоб краще пізнати своїх співробітників.
Перш ніж судити про те, що вони говорять або що роблять, вивчіть ситуацію, поставивши прості, але переконливі запитання, наприклад: “Що вас зараз найбільше турбує?” і “Як я можу вас підтримати?”
Спробуйте цей новий підхід, якщо виникне незручний момент
Якщо настає неприємна тиша, глибоко вдихніть. Прийміть тишу. Потім скажіть: “Я помітив, що зараз стало дуже тихо, і я можу уявити, що це незручна тема. Я щиро хочу почути, що ви думаєте, щоб ми могли стати єдиною командою. Я знаю: щоб висловитися, потрібна мужність, і було б дуже корисно, якщо ми змогли відкрито поговорити про це просто зараз”.
Якщо мовчання зберігається, можливо, знадобиться певна робота, щоб підвищити психологічну безпеку в групі. Змініть свій підхід. Почніть із розмов віч-на-віч, щоб зміцнити стосунки з лідерами команди. Отримавши підтримку, вони почнуть почуватися більш впевненими та захищеними, тож зрештою почнуть відкриватися і в групі.