Дослідження говорять, що через віддалену роботу відчуття єдиного цілого не зникає, а навіть посилюється
Почуття зв’язку та приналежності – це основні потреби людини, незалежно від роду її занять і місця проживання.
З еволюційної точки зору приналежність до групи підвищує безпеку, і наш мозок налаштований на це. Дослідження показують, що почуття приналежності впливає на когнітивні процеси, а також на фізичне та емоційне здоров’я і добробут. Коли люди відчувають зв’язок із чимось більшим, ніж вони самі, вони задоволені та краще справляються з роботою, допомагаючи організації досягати цілей.
Тож не дивно, що одне з найпоширеніших побоювань з приводу гнучкого графіка роботи полягає в руйнуванні культури компанії та здатності її співробітників спілкуватися один з одним. Багато керівників побоюються, що за відсутності почуття зв’язку і причетності постраждають креативність, інновації та співпраця.
Занепокоєння з приводу почуття зв’язку і приналежності обґрунтоване, але є й резонне запитання: чи дійсно зустрічі в офісі сприяють зміцненню цих зв’язків?
Насправді, дослідження показують зворотне: гнучкий графік роботи – це найважливіший інструмент для поліпшення почуття зв’язку і приналежності.
Під час пандемії більшість співробітників були змушені працювати поза офісом. Під час опитувань Future Forum було виявлено, що почуття товариства серед співробітників у цей час дійсно зросло. Працівники з гнучким графіком відзначали більше почуття приналежності (+36%), а також вищу задоволеність роботою (+50%).
Є побоювання, що креативність та інновації постраждають, якщо ми не проводитимемо час разом в офісі, але це теж частина поширеної і не завжди правильної думки. У реальності місце роботи людини мало впливає на творчу складову команди.
Що насправді впливає на креативність, так це психологічна безпека: чи відчуває людина, що команда готова ризикувати, чи комфортно їй звертатися по допомогу. Важливо зазначити, що ніщо з цього не пов’язане з місцем і графіком роботи.
Ба більше, припущення про те, що спільне перебування в офісі зміцнює почуття зв’язку, ігнорує важливий факт: традиційна офісна культура ніколи не підходила всім. Попри те, що деякі люди віддають перевагу такому формату, офісна культура по-справжньому не сприяла взаємодії та творчості однаково для всіх. Розглянемо найпоширеніші майданчики для налагодження зв’язків у традиційному офісному просторі:
Наради. Вони стали справжньою проблемою для співробітників усіх рівнів. Вони виснажують енергію та творчий потенціал, не надихають, заважають людям виконувати важливу роботу. Ви знаєте людей, а може й самі належите до таких, хто складно переносить динаміку конференц-зали.
Можливо, це інтроверт, чиї ідеї та думки заглушаються гучнішими голосами в кімнаті або, якщо вже на те пішло, під час відеодзвінка. Або молодший співробітник, який неохоче висловлюється перед старшими колегами.
Або людина, яка нещодавно прийшла в організацію і ще не знайшла точку опори. У багатьох командах і відділах домінують у розмовах і ведуть їх одні й ті самі люди. І не завжди тому, що вони пропонують більш якісні ідеї та думки.
- Їдальня. Де сісти? З ким сісти? Чи потрібно сісти окремо або просто принести їжу на свій стіл? Хоча спільний обід вважається чудовим способом налагодження стосунків, для декого, наприклад, для нових співробітників, сором’язливих людей або тих, хто вибивається з більшості, це призводить до відчуття знедоленості, а не причетності. “Це було так безглуздо, але я відчула себе як у середній школі, і не в кращому сенсі цього слова”, – розповіла одна співробітниця про те, як під час обіду в новій компанії озирнулася і зрозуміла, що вона – одна з небагатьох кольорових людей у кімнаті.
- Щасливі години. Для менш товариських людей такі збори, поширені в багатьох компаніях, викликають почуття незручності, а не єднання. Один співробітник, бувши алкоголіком, який одужує, виявив, що його лякають щотижневі пивні посиденьки у відділі. Те ж саме відбувалося зі співробітницями, які нещодавно завагітніли, яким доводилося відповідати на запитання, на які вони ще не були готові відповісти, наприклад, чому вони не п’ють під час спільних вечерь. Багатьом людям подобаються подібні заходи, але є й ті, хто не поділяє загального захоплення.
Ці доводи ми наводимо не для того, щоб ви повністю відмовилися від проведення подібних зібрань або почали постійно захищати людей від будь-якої потенційної ніяковості чи дискомфорту. Ми наводимо їх для того, щоб поставити запитання. Чому під час планування подібних заходів ви впевнені, що вони справді сприяють встановленню зв’язків?
Між ким вони створюють взаємозв’язок і чиїм коштом? Можливо, є ефективніші способи, які охоплюють більше людей, а не тільки тих, хто голосніший, екстравертніший, солідніший і легше вписується в суспільство?
Так, збори сприяють появі зв’язків, але тут же замішана і влада, – каже Прія Паркер, авторка книги “Майстер івентів”. – Прикидаючись, що динаміки влади не існує, ви станете менш майстерним учасником зборів.
Кожен із перелічених вище майданчиків, від наради до неформальної зустрічі – це можливість для налагодження зв’язків. Або, навпаки, для появи ситуацій, коли зв’язок порушується. Різниця залежить від наміру, з яким плануються і проводяться заходи. Важливий саме цей намір, а не те, як проходить зустріч. Крім того, майданчики, до яких ми найбільше звикли, далеко не єдині, на яких зароджуються взаємозв’язки.
Зв’язок і приналежність важливі. Але якщо компанії та співробітники справді вірять, що це найважливіші елементи їхньої культури, то щоб переконатися в цьому, потрібно набагато більше, ніж просто офісні приміщення.
