Ви – власний бізнесу, проте працюєте в ньому як людина-оркестр? Це неправильно! Професійний власник має бути неробою. Або, точніше, мати можливість поринути у неробство в будь-який момент.
Атлант має розправити плечі
Більшість власників початківців працюють в ролі «людини-оркестру». З початку і до кінця вони самі здійснюють оперативне керівництво бізнесом. Щодня з’являються в офісі. Самі підписують документи і розпоряджаються фінансами підприємства. Також вони самі ведуть переговори з ключовими клієнтами. Крім того, в бізнесах послуг, де кваліфікований персонал – головний виробничий ресурс компанії, власники примудряються ще й особисто брати участь у відпрацюванні контрактів для багатьох замовників.
Уявіть собі ресторан, в якому господар сам обслуговує відвідувачів, сам стоїть на кухні біля плити і готує. Крім того, він сам домовляється з постачальниками. Сам розпоряджається касою. А вечорами сидить і зводить бухгалтерські звіти. Це – та сама «людина-оркестр».
Головне, що ви повинні чітко розуміти: ніякого бізнесу у «людини-оркестру» немає. Все, чим керує «людина-оркестр» – це самостійно організоване робоче місце на кількох людей. А скільки у нього співробітників – троє або триста – не так уже й важливо. Головна і абсолютно незамінна людина в такому бізнесі – це його власник. Якщо він піде або не виконуватиме свої численні обов’язки, все розвалиться.
Три запитання
На противагу зазначеному вище, професійний власник має бути ледарем. Причому його неробство (або від’їзд у відпустку) не повинен нанести бізнесу ніякого істотного збитку. Чи вірно це для вашого бізнесу? Щоб зрозуміти це, потрібно відповісти на три запитання:
- Чи буде вестися ефективно управління вашим бізнесом без вашої особистої участі?
- Чи достатню кількість продажів буде робити ваш бізнес, якщо ви не будете вести переговори з клієнтами?
- Чи впораються належним чином ваші співробітники з виконанням зобов’язань перед клієнтами, якщо ви самі не будете брати ніякої участі в наданні послуг вашим клієнтам?
Ні про яке справжньому бізнесі не може йти й мови, поки сам власник підписує документи і розпоряджається грошима. Який же ви професійний власник, якщо повинні кожен день приходити на роботу? І займатися управлінської текучкою? Тому професійний власник обов’язково делегує оперативне управління бізнесом, право підпису і розпорядження фінансами співробітникам, які працюють за наймом.
Сила делегування
Багато років самому керувати своїм бізнесом, а потім делегувати комусь всі управлінські функції – вкрай складне завдання. Значно ефективніше делегувати оперативне управління бізнесом ще на етапі його запуску.
(◕‿◕) Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
У всіх моїх останніх бізнесах першим співробітником, якого я брав на роботу, був виконавчий директор. Йому (або їй) я, крім усього іншого, делегував право підпису. Часто я вербував такого виконавчого директора ще до створення підприємства. І він з самого початку допомагав мені у вирішенні організаційних питань, пов’язаних із запуском нового бізнесу.
Цей же виконавчий директор надалі здійснював оперативне керівництво бізнесом. Потім при формуванні команди на одного з наступних прийнятих на роботу співробітників покладалися функції фінансиста. Йому я делегував оперативне управління фінансами підприємства. У той же час для себе я встановлював жорсткий норматив: витрачати на оперативне управління бізнесом не більше 2-3 годин один раз на тиждень. І саме на цей час я з’являвся в офісі своєї компанії.
Чи слід власнику бізнесу самому вести переговори з клієнтами? Не бачу в цьому нічого поганого. Очевидно, що саме власник більше за всіх зацікавлений в залученні додаткових клієнтів і збільшення доходів компанії. І все ж, якщо власник особисто забезпечує компанії основний обсяг її доходів і приносить грошей більше, ніж всі інші співробітники разом узяті, – перед нами не справжній бізнес. А самостійно організоване робоче місце.
Компанія тільки тоді може вважатися справжнім бізнесом, коли основний обсяг її доходів забезпечується найманими працівниками. Без будь-якої участі власника. Більш того, цих доходів повинно бути більш ніж достатньо для самоокупності, формування прибутку і забезпечення розвитку бізнесу.
Аналогічно немає нічого поганого в тому, що власник бере особисту участь в наданні клієнтам тих послуг, в яких спеціалізується ваша компанія. Можливо, власник є в даній області професіоналом екстра-класу. Не виключено, що саме виходячи з кваліфікації власника була придумана сама бізнес-ідея, яка послужила основою для створення компанії.
Людина-оркестр: Імітація бізнесу
І все ж, якщо основний обсяг наданих клієнтам послуг вимагає особистої участі власника – перед нами не бізнес. А самостійно організоване робоче місце. Компанія тільки тоді може вважатися справжнім бізнесом, коли практично весь обсяг надаваних клієнтам послуг жодним чином не вимагає особистої участі власника в наданні цих послуг.
Наприклад, в моєму першому бізнесі я був якраз таким «людиною-оркестром». Щоб зняти з себе технічні питання (тобто участь в наданні послуг), мені було потрібно близько року. Причому мені неабияк допомогло те, що у мене був співзасновник, що виконує функції технічного директора. На ньому-то і лежав основний тягар технічних питань. На делегування найманим працівникам основного обсягу переговорів з клієнтами мені було знадобилось майже два роки. А оперативно здійснювати управління бізнесом разом з правом підпису і необхідністю розпоряджатися фінансами бізнесу мені делегувати так і не вдалося.
Для порівняння. У моєму нинішньому бізнесі я з самого початку делегував оперативне управління бізнесом, право підпису і розпорядження поточними фінансами. А ось на те, щоб основний обсяг угод здійснювався без моєї особистої участі, мені треба було 4,5 роки. Трохи менше часу зайняло делегування основного обсягу експертних робіт за контрактами.
