Люди схильні переоцінювати увагу до власної персони. Близько 20-ти років тому професор Корнеллського університету Томас Гілович опублікував статтю, в якій ввів в психологію поняття “ефекту прожектора”. До речі саме Гіловичу приписують відому тезу: “ви будете більше шкодувати про ті речі, які не зробили, ніж про ті, які зробили.” Він позначає тенденцію людей до переоцінки помітності себе і власних дій з боку оточуючих.
Суть експерименту полягала в тому, що в кімнату заповнену незнайомими людьми входив “піддослідний” в яскравій футболці на якій була зображена знаменитість, що привертала загальну увагу. Після цього тих, хто був у футболці, запитали чи звернули інші присутні в кімнаті увагу на його одяг і впізнали того хто на футболці?
⠀
Понад 50% відповіли, що оточуючі впізнали обличчя на футболці. У той час як серед людей, що створювали масовку лише кожен п’ятий звернув увагу на цю футболку і впізнав обличчя на ній зображене.
⠀
Гілович писав, що завдяки “ефекту прожектора” – ми вважаємо, що знаходимося в центрі уваги. Насправді, людина в середньому у два рази переоцінює увагу оточуючих. По суті більшості людей навколо немає діла до нас. Їм до певної міри байдужий наш зовнішній вигляд, що ми говоримо і як себе поводимо. Вони занурені у власні проблеми і не хочуть витрачати на нас свій час.
⠀
З точки зору застосування “ефекту прожектора” в маркетингу.
⠀
Багато маркетологів перебільшують значимість і креативність власних рекламних кампаній. Вони вважають, що на наступний день після їх публікацій і розміщень на носіях про цю кампанію будуть говорити всі та рекламований товар стане Top of Mind серед цільової аудиторії.
⠀
Швидше за все це не так. Для того, щоб задум було реалізовано потрібні достатні бюджети, високий коефіцієнт віральності, комплексність комунікацій, а також близьке до стовідсоткового потрапляння в ЦА.
