Завдяки відмінно накачаному м’язу самообману ми досягли незвичайних висот у сфері культивування віри у власну перевагу.
Так, результати дослідження College Board, у якому взяв участь мільйон осіб, показують, що 70% людей вважають себе вищими за середній за рівнем лідерства (і тільки 2% – нижчими). 25% опитаних упевнені, що перебувають у топ 1% за здатністю ладнати з іншими людьми. 87% студентів MBA Стенфорда оцінюють свою успішність вище середнього. Подібних досліджень безліч.
Об’єктом роздуття самооцінки здатне стати все, що завгодно. Наприклад, багато хто чув про японців, які сплять на роботі, корейців, які сидять допізна в офісах. Це дійсно так, але в розрахунок не береться їхнє ставлення до справи і результат, якого вони досягають. У результаті суперництво може зсуватися на лінію “хто більше втомився”, а не “хто приніс максимальну користь компанії”.
Скромністю теж можна хвалитися
Причому люди обманюються абсолютно щиро. У глибині душі ми впевнені, що говоримо правду. Що й справді, хоч трохи, але все ж таки кращі за інших.
Наприклад, у дослідженні до реальної фотографії учасника додали ще дві. Одну поліпшили за допомогою ніжно улюблених нами фільтрів. Другу погіршили, додавши рис, характерних для людей із синдромом СНЩС.
Після чого учасники дослідження шукали своє фото серед безлічі інших. Найшвидше знаходили поліпшену, потім реальну фотографію. А ось серед “страшненьких” шукали себе в останню чергу.
Це ефект надвпевненості – позитивна ілюзія, заснована на пастці самообману. Як наслідок – звеличення себе над оточуючими.
Тож пам’ятаємо – згідно з дослідженнями, люди схильні переоцінювати себе, як порівняти з іншими, у знайомих галузях і під час розв’язання завдань помірної та високої складності.
