Є таке почуття, яке відчувають усі менеджери та фахівці. Воно називається:
От якби це була моя компанія, я все зробив би по-іншому і правильно!
Протягом усього періоду роботи в компанії співробітник раз у раз ловить себе на думці, що “це працює не так”, “тут треба робити так”, “система хитається”, “керівники не викладаються” і “бос узагалі ідіот”.
Зізнаюся, свого часу я теж пройшов через подібне випробування. Мені здавалося, що дистриб’юторська компанія, в якій я працював, усе робить не так, і має бути інакше.
Можна назвати це диванним підприємництвом. Тобто, ви спостерігаєте за тим, як інші ведуть бізнес і будують компанії, і збоку вам здається, що все розумієте.
А вже якщо ви подивилися всі випуски Big Money – то автоматично зараховуєтесь до бізнес-експертів.
Осяяння приходить рівно в той момент, коли ти стаєш підприємцем.
Тоді ти починаєш розуміти, що система складається із сотень шестерень, гвинтиків, папірців, а головне – людей. Для отримання результату доводиться робити так, щоб система злагоджено працювала і на виході виходив результат.
Рівно в той момент, коли ти встаєш з дивана спостерігача і стаєш диригентом свого бізнесу – ти назавжди перестаєш критикувати.
Починаєш розуміти, що підприємець – це багаторукий багатоніг, у якого все під контролем, і який викладається на 300%. Усвідомлюєш цінність роботи та масштаб відповідальності диригента.
Мораль: Фанати на трибунах завжди “знатимуть” краще, як спортсменам слід грати на полі.
Давайте будемо гравцями, а не глядачами!
(с) Роман Катеринчик
