Один чувак у Твіттері написав, що нам потрібно менше друзів – але більше “інтелектуальних спаринг-партнерів”. Тому що друг за визначенням підтримає тебе в усьому, щоб ти не робив. А спаринг-партнер повинен помічати фігню, яку ти несеш, сумніватися в припущеннях, на яких ти ґрунтуєш свої висновки, – тим самим “підштовхуючи тебе мислити ширше”.
Схоже на правду – крім останньої фрази. Справжнє завдання спаринг-партнера – змушувати тебе мислити не “ширше”, а “ближче до реальності”! Адже дві надто розумні людини (два стартапери, наприклад) можуть настільки сильно накачати один одного ідеями і фантазіями – що їхня свідомість розшириться до повної втрати зв’язку з реальністю 
Тому дивний висновок. Спаринг-партнер не повинен бути занадто інтелектуальним. Він має атакувати тебе з позицій звичайного обивателя – тобто здорового глузду. Змушуючи тебе ставити собі сакраментальне запитання:
А чи не дурню я роблю?
А не пропонувати приробити до цієї дурні крильця, щоб вона ще вміла літати.
Є думка, що розумним людям ChatGPT нічим не може допомогти. Тому що по самій суті він тільки й уміє, що з’єднувати у зв’язний текст загальновідомі факти і банальності. Типу єдиний варіант – це подивитися на те, що напише ChatGPT на задану тему… і написати щось зовсім на це несхоже.
Але тоді напрошується ще один варіант! Оскільки ChatGPT – це запрограмована банальність… він може стати ідеальним спаринг-партнером. Атакуючим твої розумні думки з позицій середньостатистичного споживача. Змушуючи тебе шукати доводи і відповіді на найпростіші заперечення, з якими ти рано чи пізно зіткнешся в реальному житті.
Загалом, якщо ти зумієш переконати у своїй ідеї ChatGPT – значить, у тебе нарешті з’явилася ідея по-справжньому масового продукту 
