130 країн готові видати один одному інформацію про неплатників податків. Common Reporting Standard (CRS), тобто єдиний стандарт щодо обміну податковою інформацією, покаже, які суми і в якій країні приховують від чужих очей підпільні мільйонери.
Не поспішаємо ділитися
Майже 50 держав у 2018 році мають намір приєднатися до Common Reporting Standard – єдиного стандарту обміну інформацією про фінансову активності громадян інших країн. України в цьому списку немає, як немає їх і серед 80 держав, які затвердили стандарт першими.
Разом з ними не поспішає ділитися фінансовою інформацією досить строката група держав: один зі світових фінансових центрів – Ямайка, кавказькі республіки, країни «третього світу», США. Правда, по завіреннях Міністерства фінансів, до 2020 року ми все ж приймемо CRS. Що це буде означати і як вплине на банківську таємницю?
Боротьба по-американськи
Даний стандарт розробила у 2014 році Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), натхненна успіхом американського Закону про податкову звітність по закордонних рахунках (Foreign Account Tax Compliance Act, або FATCA). Штати у 2010 році прийняли цей акт в рамках боротьби з ухиленням власних громадян від сплати податків.
Суть FATCA була дуже проста: іноземні фінансові установи повинні були надавати фіскальним органам США дані про рух коштів американських громадян, а уряди повинні були законодавчо забезпечити таку передачу інформації. В іншому випадку фінансову організацію, проігнорувавши FATCA, могли оштрафувати на третину її коштів в американських банках, а то і зовсім заморозити рахунки.
Оскільки фінансова система планети дуже сильно зав’язана на долар і США, на FATCA швидко погодилися всі основні учасники системи, від дрібних острівних держав до Китаю та Росії. Остання поспішила прийняти необхідні закони влітку 2014 року – начебто в розпал антиамериканської пропаганди.
Ми у Telegram: Анонси нових статей та бонусні матеріали
Таким чином Вашингтон отримав доступ до інформації про фінанси своїх громадян за кордоном за винятком зовсім вже «незговірливих» (або малоцікавих фіскальним органам) деяких країн Африки, Близького Сходу та Південної Америки.
CRS: Буря в тихих гаванях
ОЕСР сподобався прогрес Штатів у виявленні «підпільних мільйонерів» – і незабаром на світ з’явився CRS. Держава, яка прийняла цей стандарт, буде отримувати від іншої такої ж держави інформацію про своїх громадян, які відкрили рахунки в іншій країні: їх імена, ідентифікаційні коди, суми на рахунках.
Те ж саме – про громадян, які є бенефіціарами зареєстрованої в іншій країні юридичної особи. Це основа стандарту; нюанси кожна пара країн повинна обговорювати окремо.
Таким чином, усередині держави даний стандарт жодним чином не впливає на банківську таємницю, зате повністю підриває фундамент «податкових гаваней» – кількох країн, в яких ще зовсім недавно іноземному громадянину можна було спокійно тримати хоч мільйони, хоч мільярди: нехай і під своїм ім’ям, але покладаючись на надійність і конфіденційність вкладу.
CRS істотно ускладнює життя любителям офшорів і «гаваней»: якщо стандарт отримає ще більшого поширення, то, щоб приховати свої доходи від фіскальних органів батьківщини, доведеться використовувати багатоходові і ризиковані комбінації. Наприклад, з підставними громадянами офшорних територій. Але і це може не спрацювати при вже існуючих міжнародних системах боротьби з тероризмом і відмиванням грошей. А вже широке поширення CRS отримає майже напевно: країни ОЕСР були готові застосувати санкції проти деяких розвинених країн, що відкидали стандарт.
Читали про Мережевий нейтралітет?
Підводні камені
Втім, успішне просування CRS поки формальне: про нього можна судити лише по підтримці стандарту законодавцями найбільш економічно розвинених країн. Півсотні країн, про які ми згадали вище, будуть звітувати про рахунки нерезидентів вперше тільки в цьому році, тоді і стане зрозуміло, наскільки система працездатна в реальних і неідеальних умовах.
Підводні камені вже видно – в необхідності проводити переговори з обміну інформацією попарно між країнами. А, як показує досвід Світової організації торгівлі, де також «кожен домовляється з кожним», цей процес може розтягнутися надовго. Крім того, – і це визнають як в самій ОЕСР, так і сторонні експерти, – впровадження стандарту є трудомістким і дорогим процесом. Це може серйозно загальмувати процес в країнах, що розвиваються, а, значить, великий сектор світової фінансової системи залишиться в тіні.
